Вікіпедія

Гончаренко Віктор Михайлович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Гончаренко.

Ві́ктор Миха́йлович Гончаре́нко (біл. Віктар Міхайлавіч Ганчарэнка, рос. Виктор Михайлович Гончаренко, нар. 10 червня 1977, Хойники, Гомельська область, Білоруська РСР) — білоруський футбольний тренер, головний тренер російського футбольного клубу Краснодар.

Ф
Віктор Гончаренко
Віктор Гончаренко
Віктор Гончаренко
Особисті дані
Повне ім'я Віктор Михайлович
Гончаренко
Народження 10 червня 1977(1977-06-10) (46 років)
  Хойники, Білоруська РСР
Зріст 171 см
Вага 71 кг
Громадянство  Білорусь
Позиція захисник
Юнацькі клуби
Білорусь ДЮСШ (Хойники)
Білорусь РУОР (Мінськ)
Професіональні клуби*
Білорусь МПЦК-2 (Мозир) ? (?)
1995 Білорусь Стрелічево (Хойники) 5 (1)
1995 Прапор Білорусі (1995-2012) МПЦК-2 (Мозир) 9 (0)
1996 Прапор Білорусі (1995-2012) МПЦК-96 (Мінськ) 17 (2)
1997 Прапор Білорусі (1995-2012) РУОР (Мінськ) 23 (1)
1998—2002 Прапор Білорусі (1995-2012) БАТЕ 82 (1)
Національна збірна
1995 Прапор Білорусі (1995-2012) Білорусь (до 18) 1 (0)
1998—1999 Прапор Білорусі (1995-2012) Білорусь (до 21) 9 (1)
Тренерська діяльність**
2004—2006 Білорусь БАТЕ-д
2007 Прапор Білорусі (1995-2012) БАТЕ (ст.трен.)
2007—2013 Білорусь БАТЕ
2013—2014 Росія «Кубань»
2015 Росія «Урал»
2015—2016 Росія ЦСКА (Москва) (ст.трен.)
2016 Росія «Уфа»
2017—2021 Росія ЦСКА (Москва)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Клубна кар'єра ред.

Вихованець ДЮСШ міста Хойники та Республіканського училища олімпійського резерву в Мінську, де його першими тренерами були Олександр Вергейчик і Юрій Пишник.

З 1995 по 1997 виступав в РУОРі, після чого перейшов до БАТЕ, де грав з 1998 по 2002 рік. За період гри в команді двічі ставав чемпіоном Білорусі (1999, 2002) та двічі срібним призером (1998, 2000) і один раз бронзовим призером (2001). Кар'єру гравця завершив через отримання серйозної травми (розрив хрестоподібної зв'язки лівого колінного суглоба) під час тренування.

Тренерська кар'єра ред.

Після завершення кар'єри гравця вступив до Білоруської державної академії фізичної культури, яку закінчив 2004 року, здобувши спеціальність «тренер з футболу».

БАТЕ ред.

З 2004 по 2006 рік працював тренором дубля БАТЕ. У 2007 році став старшим тренером головної команди БАТЕ, а 13 листопада 2007 року став головним тренером. Має ліцензію УЄФА категорії «B» та категорії «A». У 2008 році вивів БАТЕ в груповий раунд Ліги чемпіонів і став наймолодшим головним тренером в історії цього турніру. Також під керівництвом Віктора Гончаренка БАТЕ став першим клубом в історії Білорусі, що грав в основному раунді Ліги чемпіонів. Цей успіх також був закріплений перемогою в чемпіонаті Білорусі. За підсумками року став переможцем національного конкурсу «Тріумф» в номінації «Тренер року». Також зайняв 17 місце в рейтингу найкращих клубних тренерів 2008 року за версією IFFHS.

«Кубань» ред.

12 жовтня 2013 року залишив борисовський клуб[1] і того ж дня уклав контракт на 4,5 роки з російським футбольним клубом «Кубань»[2] з заробітною платою близько мільйона євро в рік[3]. 20 жовтня Гончаренко дебютував як тренер «Кубані», поступившись з рахунком 1:3 московському «Динамо».

Старт нового сезону для «Кубані» видався вельми вдалим — команда видала дев'ятиматчеву серію без поразок, поступившись лише в матчі 10-го туру чинному чемпіону ЦСКА[4]. 13 листопада 2014 року керівництвом «Кубані» було прийнято рішення відправити у відставку Гончаренка «через відсутність жорсткості в спілкуванні з футболістами»[5]. На той момент «Кубань» після 13 турів займала 5-те місце в чемпіонаті Росії з 24 очками, відстаючи від другого місця лише на 1 очко. Новим тренером «Кубані» став Леонід Кучук, з яким команда здобула одну перемогу в 15 матчах чемпіонату Росії, але дійшла до фіналу Кубка Росії, де в додатковий час поступилася «Локомотиву».

«Урал» ред.

14 червня 2015 року Віктор Гончаренко призначений на пост головного тренера «Уралу». 38-річний фахівець підписав контракт, розрахований на три роки[6]. 25 серпня 2015 року з'явилися повідомлення про те, що Гончаренко залишив «Урал» за власним бажанням[7]. Інформація з'явилася перед домашнім матчем 7-го туру чемпіонату Росії проти «Терека». У 6 матчах під керівництвом Гончаренка в чемпіонаті Росії 2015/16 «Урал» здобув 1 перемогу, 2 рази зіграв внічию і зазнав 3 поразки, займаючи 10-те місце. Наступного дня клуб спростував відставку Гончаренка[8]. 1 вересня ФК «Урал» виступив із заявою про припинення співробітництва за обопільною згодою через розбіжності в поглядах на подальші шляхи розвитку клубу[9].

ЦСКА ред.

13 вересня 2015 року Гончаренко увійшов до тренерського штабу ЦСКА, який очолював Леонід Слуцький, де зайняв посаду старшого тренера. До цього йому пропонували посаду віце-президента БАТЕ[10]. 21 травня 2016 року тренерський штаб ЦСКА, після перемоги над «Рубіном» з рахунком 1:0 приніс команді чемпіонський титул[11], а незабаром після цього Гончаренко залишив команду, бажаючи продовжити самостійну роботу.

«Уфа» ред.

6 червня 2016 року призначений на пост головного тренера клубу «Уфа». Трудова угода була розрахована на два роки з можливістю продовження контракту ще на один сезон[12].

14 жовтня 2016 року став першим головним тренером в історії російської Прем'єр-ліги, що прокоментував події на полі під час матчу своєї команди — під час прямої трансляції матчу ЦСКА — «Уфа»[13][14][15]. Під керівництвом Гончаренко «Уфа» демонстрував впевнену гру і до зимової перерви змогла закріпитися в середині турнірної таблиці, а також дійти до чвертьфіналу Кубка Росії. У грудні 2016 року Гончаренко залишив клуб.

Повернення в ЦСКА ред.

12 грудня 2016 року Гончаренко повернувся в ЦСКА, змінивши Леоніда Слуцького на посаді головного тренера. Контракт білоруського фахівця розрахований на два роки[16]. Перший матч Гончаренка як головного тренера ЦСКА завершився нульовою нічиєю з «Зенітом».

«Краснодар» ред.

6 квітня 2021 року підписав контракт до кінця сезону 2022/23 з клубом «Краснодар»[17].

Досягнення ред.

Футболіст ред.

Тренер ред.

Примітки ред.

  1. ↑ Кандидат на пост головного тренера «Кубані» Гончаренко залишив БАТЕ. Архів оригіналу за 27 вересня 2016. Процитовано 19 березня 2017.
  2. ↑ Головний тренер «Кубані» — Гончаренко, підписаний контракт на 4,5 роки. Архів оригіналу за 25 вересня 2016. Процитовано 19 березня 2017.
  3. ↑ Гончаренко може очолити збірну Білорусі. Архів оригіналу за 31 травня 2016. Процитовано 19 березня 2017.
  4. ↑ ПФК ЦСКА розгромив «Кубань». Архів оригіналу за 3 червня 2016. Процитовано 19 березня 2017.
  5. ↑ «Кубань» звільнить Гончаренка через відсутність жорсткості у спілкуванні з гравцями. Архів оригіналу за 19 жовтня 2016. Процитовано 19 березня 2017.
  6. ↑ Гончаренко очолив «Урал». Архів оригіналу за 6 серпня 2016. Процитовано 19 березня 2017.
  7. ↑ ГОНЧАРЕНКО ЗВІЛЬНИВСЯ З «УРАЛУ»?. Архів оригіналу за 4 червня 2016. Процитовано 19 березня 2017.
  8. ↑ «УРАЛ» СПРОСТОВУЄ ВІДСТАВКУ ГОНЧАРЕНКО. Архів оригіналу за 4 червня 2016. Процитовано 19 березня 2017.
  9. ↑ ФК «УРАЛ» І ВІКТОР ГОНЧАРЕНКО ДОМОВИЛИСЯ ПРО РОЗІРВАННЯ КОНТРАКТУ. Архів оригіналу за 15 грудня 2016. Процитовано 19 березня 2017.
  10. ↑ Капська: пропонував Гончаренко пост віце-президента БАТЕ. Архів оригіналу за 6 серпня 2016. Процитовано 19 березня 2017.
  11. ↑ ЦСКА став шестиразовим чемпіоном Росії. Архів оригіналу за 8 листопада 2016. Процитовано 29 травня 2019.
  12. ↑ Віктор Гончаренко — головний тренер ФК «Уфа»!. Архів оригіналу за 4 листопада 2016. Процитовано 19 березня 2017.
  13. ↑ ЦСКА — Уфа. Гончаренко коментує заміну гравця по ходу матчу. Інформація коментаторів прямий трансляции. Архів оригіналу за 15 травня 2017. Процитовано 19 березня 2017.
  14. ↑ Спорт-Експрес, 14 жовтня 2016. Віктор Гончаренко дав інтерв'ю під час матчу з ЦСКА. Архів оригіналу за 19 жовтня 2016. Процитовано 19 березня 2017.
  15. ↑ Радянський Спорт, 14 жовтня 2016. Втрачаючи бійців, набираючи очки. Як ЦСКА обійшов «Спартак». Архів оригіналу за 22 квітня 2017. Процитовано 19 березня 2017.
  16. ↑ Віктор Ганчаренко очолив ПФК ЦСКА. Архів оригіналу за 5 березня 2017. Процитовано 19 березня 2017.
  17. ↑ Виктор Ганчаренко стал главным тренером «Краснодара». Официальный сайт ФК «Краснодар» (рос.). Архів оригіналу за 21 вересня 2021. Процитовано 19 вересня 2021.
  18. ↑ Гончаренко став тренером року в Білорусі. Архів оригіналу за 15 грудня 2010. Процитовано 18 грудня 2010.

Посилання ред.

  Це незавершена стаття про футболіста.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Гончаренко_Віктор_Михайлович&oldid=39039560