Гомоляко Андрій Олексійович

український військовик

Андрі́й Олексі́йович Гомоля́ко (нар. 26 березня 1980) — прапорщик Збройних сил України.

Гомоляко Андрій Олексійович
 Прапорщик
Загальна інформація
Народження26 березня 1980(1980-03-26)[1] (44 роки)
Україна
Військова служба
Роки служби2014-2015
ПриналежністьУкраїна Україна
Вид ЗСЗСУ Збройні сили
Рід військ Танкові війська
Формування
Війни / битвиВійна на сході України
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Життєпис

ред.

Андрій Гомоляко народився 26 березня 1980 року.

Закінчив школу №15 м. Ніжина.

19 березня 2014 року мобілізований. Весь час пересувався на автомобілі, об'їжджав блокпости, перевозив поранених та доставляв набої. Відповідав за техніку, надану бригаді військкоматом. Станом на жовтень 2014 року — старшина групи матеріально-технічного забезпечення 1-ї окремої танкової бригади.

19 березня 2015 року демобілізований. В мирний час проживає у місті Ніжин, учитель історії та правознавства, ЗОШ № 15. Депутат Ніжинської міської ради сьомого скликання, член партії «Блок Петра Порошенка „Солідарність“».

Родина

ред.
  • Дідусь дружини, Кисіль Тимофій Тимофійович (? — пом. 1971), пройшов через Другу світову війну як танкіст, працював вчителем історії. Можливо, саме завдяки розповідям про дідуся дружини, Андрій і вибрав танкові війська.
  • Батько дружини, Кисіль Олександр Тимофійович (1952 — 4 травня 2019)[2].
  • Гомоляко Олексій Якович — батько.
  • Гомоляко Тетяна Анатоліївна — мати.
  • Гомоляко (Кисіль) Дар'я Олександрівна — дружина.
  • Гомоляко Андрій Андрійович — син.
  • Гомоляко Олександр Андрійович — син.

Нагороди

ред.

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (4.12.2014)

Примітки

ред.
  1. https://nizhynrada.gov.ua/nmr/profiles/gomolyako-andriy-oleksiyovich
  2. Кілька слів про мого прадіда: Киселя Тимофія Тимофійовича (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 23 жовтня 2021. Процитовано 13 жовтня 2021.

Посилання

ред.