Голубєв Іван Петрович

Іван Петрович Голубєв (19171985) — український радянський будівельник, Герой Соціалістичної Праці, Заслужений будівельник УРСР, засновник комбінату «Жданівбуд».

Іван Петрович Голубєв
Народився1917(1917)
Q4144534?, Q4211428?, Кардимовський район
Помер1985(1985)
Жданов, Донецька область, Українська РСР, СРСР
ГромадянствоСРСР СРСР
Посададиректор комбінату «Жданівбуд»
ПартіяКПРС
Нагороди
Герой Соціалістичної Праці Сталінська премія
Орден Леніна Орден Трудового Червоного Прапора
Заслужений будівельник Української РСР
Заслужений будівельник Української РСР

Біографія

ред.

Народився в 1917 році на Смоленщині. Втікаючи від колективізації, на початку 1930-х років опинився на Уралі і навчався в Свердловському будівельному технікумі. Свою трудову біографію розпочав з будівництва доріг в тресті «Сибіршляхбуд».

В 1937 році Іван Петрович опинився в Маріуполі де почав працювати в тресті «Доменбуд» пересічним робітником. До початку радянсько-німецької війни Іван Голубєв, маючи за плечима досвід будівництва доменних печей № 3 та № 4 на «Азовсталі», працював вже начальником тресту.

Ім'я Івана Голубєва прогриміло на весь СРСР наприкінці 1943 року. Йдучи з Маріуполя, німці підірвали доменну піч № 4, яку свого часу будував Голубєв. Піч змістило з місця, але не зруйнувало. Для того, щоб відновити її, потрібно було розібрати стару і на її місці побудувати нову. Повернувшись з евакуації на Урал Голубєв оглянув піч і разом з трьома інженерами склав проект відновлення домни — несподіваний і нетрадиційний. Він запропонував підняти домну домкратами і поставити на фундамент. Економія коштів, а головне — часу. Доменну піч поставили так, як і припускали. У результаті — Сталінська премія всім розробникам проекту. А монтаж доменної печі № 4 на «Азовсталі» увійшов, як приклад, в усі підручники з будівництва та історії СРСР.

В 1958 році очолив найбільший у Жданові будівельний трест «Жданівметаллургбуд». У 1962 році після об'єднання декількох будівельних організацій, Голубєв стає директором тресту «Жданівбуд» — величезний будівельний трест, який будував у місті все — житлові квартали з відповідною інфраструктурою, промислові об'єкти. Завдяки Голубєву місто, закінчується Парковим селищем і Шишманкою (територія приватного сектора від ПДТУ до площі Воїнів-визволителів), стрімко ступив на захід і південь, об'єдналися селища колони «А» (селище в районі центральної прохідної комбінату імені Ілліча) і «Б» (приватний сектор біля Іллічівського ринку) з містом. З'явилися нові проспекти Нахімова, Бойко, Металургів, Перемоги.

Голубєв керував будівництвом двох найбільших у Європі та світі об'єктів, що знаходяться в Маріуполі — у серпні 1966 року «Жданівбуд» здав в експлуатацію аглофабрику заводу ім. Ілліча, в 1973-му — листопрокатний цех «3600» на «Азовсталі».

Помер у 1985 році.

Нагороди

ред.

В 1966 році Іван Голубєв був удостоєний звання Героя Соціалістичної Праці. Нагороджений орденами Леніна, Трудового Червоного Прапора, медалями[1].

Вшанування пам'яті

ред.
 
меморіальна дошка

На будинку по проспекту Миру, 9/22, де з 1962 по 1985 рік працював Іван Голубєв встановлено меморіальну дошку.

Примітки

ред.
  1. rudocs.exdat.com [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.](рос.)

Посилання

ред.