Голубок гаїтійський
| Голубок гаїтійський | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Geotrygon leucometopia (Chapman, 1917) | ||||||||||||||||
 Ареал виду | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Oreopeleia caniceps leucometopia | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Голубок гаїтійський[2] (Geotrygon leucometopia) — вид голубоподібних птахів родини голубових (Columbidae)[3]. Ендемік Домініканської Республіки. Раніше вважався конспецифічним з білолобим голубком[4].
Опис
ред.Довжина птаха становить 28 см, вага 171 г. Лоб білий, решта голови сіра. Шия з боків червонувато-пурпурова або фіолетова, груди сірі, нижня частина живота рудувата. Верхня частина тіла темно-сіра, має пурпурово-синій металевий відблиск. Очі червоні. У молодих птахів забарвлення більш коричневе, пурпуровий відблиск на шиї відсутній.
Поширення і екологія
ред.Гаїтійські голубки є ендеміками острова Гаїті. Вони мешкають в горах Кордильєра-Сентраль і Сьєрра-де-Баоруко[en] на заході Домініканської Республіки. Раніше вони мешкали також на південному сході Гаїті і в горах Сьєрра-де-Неїба[de], однак вимерли. Гаїтійські голубки живуть в підліску вологих гірських тропічних лісів і на плантаціях. Зустрічаються поодинці або парами, на висоті до 1800 м над рівнем моря. Живляться насінням і дрібними безхребетними, яких шукають на землі.
Збереження
ред.МСОП класифікує цей вид як такий, що перебуває під загрозою зникнення. За оцінками дослідників, популяція гаїтійських голубків становить від 1000 до 2500 птахів. Їм загрожує знищення природного середовища.
Примітки
ред.- ↑ BirdLife International (2016). Geotrygon leucometopia. Архів оригіналу за 19 жовтня 2021. Процитовано 15 травня 2022.
- ↑ Geotrygon leucometopia у базі Avibase.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Pigeons. IOC World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 6 травня 2014. Процитовано 15 травня 2022.
- ↑ O.H. Garrido, G.M. Kirwan & D.R. Capper. Species limits within the Grey-headed Quail-dove Geotrygon caniceps and implications for the conservation of a globally threatened species. „Bird Conservation International”. 12, ss. 169–187, 2002. doi:10.1017/S0959270902002101.
Джерела
ред.- Gerhard Rösler: Die Wildtauben der Erde – Freileben, Haltung und Zucht. Verlag M. & H. Schaper, Alfeld-Hannover 1996
- David Gibbs, Eustace Barnes, John Cox: Pigeons and Doves – A Guide to the Pigeons and Doves of the World. Pica Press, Sussex 2001
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |