Вікіпедія

Голо Манн

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Манн.

Голо Манн (нім. Golo Mann; 27 березня 1909, Мюнхен — 7 квітня 1994, Леверкузен; власне Ангелус Готфрід Томас Манн; мешкав у Кільхберзі) — німецько-швейцарський історик, журналіст і письменник.

Голо Манн
нім. Angelus Gottfried Thomas Mann
Ім'я при народженнінім. Angelus Gottfried Thomas Mann
Народився27 березня 1909(1909-03-27)[1][2][…]
Мюнхен, Німецький Райх[1]
Помер7 квітня 1994(1994-04-07)[1][2][…] (85 років)
Леверкузен, Кельн, Північний Рейн-Вестфалія, Німеччина[1][4]
ПохованняKilchberg cemeteryd[5]
Країна Німеччина
 Швейцарія
Діяльністьписьменник, історик Нового часу, есеїст, викладач університету
Alma materГайдельберзький університет Рупрехта-Карла, Schule Schloss Salemd і Гімназія Вільгельмаd
ЗакладШтутгартський університет[6], Claremont McKenna Colleged[4], Управління стратегічних служб, Вестфальський університет імені Вільгельма і University of Olivetd[4]
Мова творівнімецька
Magnum opusWallenstein: His Life Narratedd
ЧленствоНімецька академія мови і поезії, Баварська академія витончених мистецтв і Американська академія мистецтв і наук
Конфесіялютеранство
БатькоТомас Манн[7]
МатиКатя Маннd[7]
Брати, сестриMichael Mannd[7], Клаус Манн[7], Еріка Маннd[7], Monika Mannd[7] і Елізабет Манн Боргезе[7]
ДітиHans Beck-Mannd[7]
УчасникДруга світова війна
Нагороди
CMNS: Голо Манн у Вікісховищі

З біографії

ред.

Другий син лауреата Нобелівської премії з літератури Томаса Манна. Разом з батьками емігрував до США через Францію та Швейцарію після приходу до влади націонал-соціалістів. У середині 1950-х він повернувся до Німеччини, а пізніше переїхав до Швейцарії. Після роботи професором політології в Штутгарті він працював незалежним журналістом і впливовим коментатором поточних подій. Він був добре знайоми з такими політиками, як Конрад Аденауер і Віллі Брандт, у якого спочатку працював радником і чию східну політику підтримував. Негативно відгукувався про студентський рух. Перед федеральними виборами 1980 року він агітував за Франца Йозефа Штрауса, кандидата від ХДС/ХСС на пост канцлера.

Найвідомішою працею Голо Манна була «Історія Німеччини 19-го і 20-го століть», опублікована в 1958 році. Ця книга була видана мільйонним накладом, була перекладена дев'ятьма мовами і вважається фундаментальною працею, Інша важлива праця — його біографія Валленштейна, опублікована в 1971 році. Як консервативний історик, він ставив людей у центрі своїх оповідних творів, викликаючи критику з боку деяких колег, які віддавали перевагу соціально-політичним теоріям.

Нагороди та відзнаки

ред.

Вибрані твори

ред.
  • 1947: Friedrich von Gentz. Ullstein, Berlin 1982, ISBN 3-548-02935-3.
  • 1954: Vom Geist Amerikas. Kohlhammer, Stuttgart, 2. Aufl. 1955.
  • 1958: Deutsche Geschichte des XIX. und XX. Jahrhunderts. Neuausgabe Deutsche Geschichte des 19. und 20. Jahrhunderts. Fischer, Frankfurt am Main 2009, ISBN 978-3-10-047920-4.
  • 1960—1964: Mitherausgeber Golo Mann: Propyläen Weltgeschichte. Eine Universalgeschichte von den Anfängen bis zur Nachkriegszeit. Zehn Bände. Propyläen Verlag Berlin 1960—1964, ISBN 978-3-549-05840-4.
  • 1964: Wilhelm II. Archiv der Weltgeschichte. Scherz-Verlag, München / Bern / Wien 1964.
  • 1967: Aufsatz im Sammelband: Deutsche und Juden, Suhrkamp, Frankfurt/M. 1967.
  • 1970: Von Weimar nach Bonn. Fünfzig Jahre deutsche Republik. Fromm Druckhaus A 1982, ISBN 3-7729-5003-5.
  • 1971: Wallenstein. Sein Leben erzählt von Golo Mann. Fischer, Frankfurt am Main 1971, ISBN 3-10-047903-3 (gebunden) und Fischer, Frankfurt am Main 1997, ISBN 3-596-13654-7 (Taschenbuch).
  • 1973: mit Ruedi Bliggenstorfer: Wallenstein. Bilder zu seinem Leben. Fischer, Frankfurt am Main 1973, ISBN 3-10-047904-1.
  • 1986: Erinnerungen und Gedanken. Eine Jugend in Deutschland. Fischer, Frankfurt am Main 1991, ISBN 3-596-10714-8.
  • 1989: Wir alle sind, was wir gelesen. Verlag der Nation, ISBN 3-373-00435-7.
  • 1989: Ludwig I., König von Bayern. Oreos, Schaftlach; Fischer, Frankfurt am Main 2006, ISBN 3-596-14491-4.
  • 1992: Wissen und Trauer. Historische Portraits und Skizzen. Reclam, Leipzig. Überab. Neuaufl. 1995, ISBN 3-379-01548-2.
  • 1999: Erinnerungen und Gedanken. Lehrjahre in Frankreich. Fischer, Frankfurt am Main, postum erschienen. Als Taschenbuch 2000: ISBN 3-596-14952-5.
  • 2006: Briefe 1932—1992. Herausgegeben von Tilmann Lahme und Kathrin Lüssi. Wallstein Verlag, Göttingen 2006, ISBN 3-8353-0003-2.
  • 2009: Man muss über sich selber schreiben. Erzählungen, Familienporträts, Essays. Herausgegeben von Tilmann Lahme, mit einem Nachwort von Hans-Martin Gauger. S. Fischer, Frankfurt am Main 2009, ISBN 978-3-10-047915-0.

Примітки

ред.
  1. ↑ а б в г Deutsche Nationalbibliothek Record #118577123 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. ↑ а б SNAC — 2010.
  4. ↑ а б в https://www.washingtonpost.com/archive/local/1994/04/09/historian-golo-mann-dies/59af8a9b-7915-412c-a719-0b08d8bd331e/
  5. ↑ http://www.kilchberg.ch/xml_1/internet/de/application/d20/d24/d302/f243.cfm
  6. ↑ https://www.latimes.com/archives/la-xpm-1994-04-11-mn-44589-story.html
  7. ↑ а б в г д е ж и Kindred Britain

Література

ред.

Біографії

  • Urs Bitterli: Golo Mann — Instanz und Außenseiter. Eine Biographie. Verlag NZZ, Zürich und Kindler. Berlin 2004, ISBN 3-463-40460-5; auch: Rowohlt, Reinbek 2005, ISBN 3-499-24078-5.
  • Joachim Fest: Begegnungen. Rowohlt, Reinbek 2006, ISBN 3-499-62082-0. (Darin ein sehr persönliches Kapitel Golo Mann.)
  • Klaus W. Jonas, Holger Stunz: Golo Mann. Leben und Werk. Chronik und Bibliographie (1929—2003). Harrassowitz, Wiesbaden 2004, ISBN 3-447-05053-5.
  • Jeroen Koch: Golo Mann und die deutsche Geschichte. Eine intellektuelle Biographie. Schöningh, Paderborn 1998, ISBN 3-506-74662-6.
  • Tilmann Lahme: Golo Mann. S. Fischer, Frankfurt am Main 2009, ISBN 978-3-10-043200-1 (Rezension).

Голо Манн у записах членів родини

  • Klaus Mann: Kind dieser Zeit. Erweiterte Neuausgabe. Rowohlt, Reinbek 2000, ISBN 3-499-22703-7.
  • Frido Mann: Achterbahn. Ein Lebensweg. Rowohlt, Reinbek 2009, ISBN 978-3-499-62392-9.
  • Klaus Mann: Der Wendepunkt. Ein Lebensbericht. Erweiterte Neuausgabe, mit Textvariationen und Entwürfen im Anhang herausgegeben und mit einem Nachwort von Fredric Kroll. Rowohlt, Reinbek 2006, ISBN 3-499-24409-8.

Родина Маннів

  • Tilmann Lahme: Die Manns. Geschichte einer Familie. S. Fischer, Frankfurt am Main 2015, ISBN 978-3-10-043209-4.
  • Peter Lange: Prag empfing uns als Verwandte. Die Familie Mann und die Tschechen. Vitalis, Prag 2021, ISBN 978-3-89919-703-7.
  • Uwe Naumann: Die Kinder der Manns. Ein Familienalbum. Rowohlt, Reinbek 2005, ISBN 3-498-04688-8.
  • Thomas Sprecher, Fritz Gutbrodt: Die Familie Mann in Kilchberg. Wilhelm Fink, München 2000, ISBN 978-3-7705-3528-6.
  • Michael Stübbe: Die Manns. Genealogie einer deutschen Schriftstellerfamilie. Degener, 2004, ISBN 3-7686-5189-4.

Посилання

ред.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Голо_Манн&oldid=43043297