Головін Павло Васильович

Павло́ Васи́льович Головін (* 3 липня 1885, Іжевське, Спаський район Рязанської області — † 22 січня 1964, Київ), український хімік-технолог, доктор технічних наук — 1935, без захисту дисертації, професор, 1939 — член-кореспондент АН УРСР, 1951 — заслужений діяч науки і техніки УРСР. Нагороджений орденами Леніна та «Знак Пошани».

Головін Павло Васильович
рос. Павел Васильевич Головин
Головін Павло Васильович.jpg
Народився 3 липня 1885(1885-07-03)
Іжевське, Спаський район Рязанської області
Помер 22 січня 1964(1964-01-22) (78 років)
Київ
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперіяСРСР СРСР
Діяльність хімік
Alma mater Московське вище технічне училище
Сфера інтересів хімія
Заклад Київський технологічний інститут харчової промисловості, Інститут органічної хімії АН УРСР
Вчене звання доктор технічних наук
Науковий ступінь член-кореспондент АН УРСР
Науковий керівник Q24351342?
Член НАН України
Відомий завдяки: дифузія і кристалізація в цукровому виробництві
Нагороди Заслужений діяч науки і техніки України Орден Леніна Орден «Знак Пошани»

Короткий життєписРедагувати

1905 року закінчив Рязанську гімназію, 1914-го — Московське вище технічне училище.

Мобілізований на фронт, у серпні полонений, де пробув до 1918-го.

У 1922—1932 викладає в Московському хіміко-технологічному інституті ім. Д. І. Менделєєва. Протягом 1933-1934-х років — головний інженер Головцукру, в 1935-1938-х — керівник механічної лабораторії Вітамінного інституту при Щокінському вітамінному комбінаті.

В 1938—1955 роках очолював кафедру технології цукристих речовин Київського технологічного інституту харчової промисловості ім. А. І. Мікояна.

Одночасно в 1939—1961 роках працював в Інституті органічної хімії АН УРСР.

Є автором більш як 210 наукових праць, що, зокрема, стосуються:

  • технології та методів контролю в харчовій промисловості,
  • питань дифузії і кристалізації в цукровому виробництві,
  • очищення цукрових соків.

Створений ним підручник «Технологія бурякоцукрового виробництва» витримав 5 видань, також вийшов угорською та польською мовами.

Серед його винаходів:

  • безперервнодіючі дифузійні апарати,
  • рафінадний комбайн,
  • способи сепарації меляси,
  • застосування іонітів, зокрема в виробництві молока.

Є засновником виробництва вітамінів в СРСР. По його дослядженнях вперше у СРСР отримано гліцерин методом бродіння.

ДжерелаРедагувати