Головченко Валентин Васильович

Головченко Валентин Васильович (нар. 6 серпня 1940(19400806), Могилів-Подільський, Україна) — правник, кандидат юридичних наук, старший науковий співробітник, професор Міжнародної Кадрової Академії, член Спеціалізованої Вченої Ради Міжрегіональної академії управління персоналом по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора філософії у галузі державного управління і права.

Головченко Валентин Васильович
Головченко В. В. [1]
Головченко В. В.
Народився 6 серпня 1940(1940-08-06) (80 років)
Могилів-Подільський, Вінницька область, Українська РСР, СРСР
Діяльність науковець
Alma mater Пермський державний університет
Заклад Інститут держави і права імені В. М. Корецького НАН України і Міжрегіональна академія управління персоналом
Звання старший науковий співробітник
Ступінь кандидат юридичних наук
Батько Головченко Василь Левкович
Мати Феськова Анна Дмитрівна
Нагороди
Заслужений юрист України
Медаль «Ветеран праці»

Одружений, має двох дочок. Батько — військовослужбовець Головченко Василь Левкович (1910—1941), кадровий офіцер. Матір — Феськова Анна Дмитрівна (1920—1997) — медичний працівник.

В. В. Головченко відомий як дослідник проблем ефективності законодавства, захисту прав людини , популяризатор правових знань, практикуючий юрист.

БіографіяРедагувати

Життєвий шлях Валентина Васильовича відзначався постійним прагненням його до літератури, творчості, накопичення нових знань. Після закінчення Биринської середньої школи він обрав професію фельдшера. Деякий час працював за цим фахом, але мріяв стати юристом. Його прадід Роман Фесков (керівник волості) бажав, щоб хтось із його нащадків отримав професію юриста. Відомо, що і сам прадід (як суддя волосного суду), маючи певний обсяг знань із земельного та цивільного права, надавав мешканцям сіл допомогу при вирішенні життєвих проблем, користувався юридичною літературою, підтримував у волості правопорядок, про що Головченко В. В. розповів у газеті «Закон і бізнес»* (Головченко В. В. Без втрат, але й без користі для громадян. --Закон і бізнес.- 03 — 09.10.2015).

З 1961 по 1967 роки навчався у Пермському Державному університету імені М. Горького, після закінчення якого отримав спеціальність юриста широкого профілю за кваліфікацією — правознавство. Вже з 4-го курсу розпочав фахову діяльність у прокуратурі — спочатку стажистом та слідчим прокуратури Ленінського району Пермі, потім — слідчим прокуратури Александровська[ru] цієї ж області. З лютого 1968 року по лютий 1974 року — старший слідчий прокуратури Чернігова, старший консультант із судової роботи відділу юстиції Чернігівського облвиконкому. Деякий час був на партійній роботі. З листопада 1980 по лютий 1997 року — аспірант, науковий, старший науковий співробітник Інституту держави і права НАН України (далі — ІДП). 14 січня 1983 року захистив кандидатську дисертацію за спеціальністю «Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових вчень». 12 листопада 1992 року присвоєно вчене звання старшого наукового співробітника за тієї ж спеціальністю. За сумісництвом три роки був на посаді провідного спеціаліста Вищого арбітражного суду України, юридичним радником підприємства «Милосердя», консультантом Київського Інституту громадського здоров'я, третейським суддею при Київській торгово-промисловій палаті. Був членом вченої ради Інституту проблем молоді, Української Асоціації викладачів права, Всеукраїнської громадської організації «Українська асоціація міжнародного права», лектором товариства «Знання». Педагогічно-консультативна практика Головченка В. В. складається з таких етапів його життя:

Наукова діяльністьРедагувати

Першою монографічною працею стала, виконана за перспективним планом ІДП, робота «Ефективність правового виховання: поняття, критерії, методика вимірювання». Організація й участь у соціологічних дослідженнях правосвідомості та правової культури, соціально-правової інформованості і мотивації молоді, керівних працівників, суддів, підготовка колективних та індивідуальних монографій, рецензування рукописних текстів, участь у роботі міжнародних і республіканських науково-практичних конференцій підштовхували молодого вченого до аналізу інших державно-правових проблем. Саме такими проблемами були питання ефективності законодавства, захисту прав і свобод людини та громадянина, судочинства тощо. Ним була напрацьована значна кількість наукових статей, надрукованих у таких провідних фахових виданнях як журнали «Право України», «Віче», газети «Юридичний вісник України», «Закон і бізнес» та інші. Наклади цих видань перевищують тисячу примірників. Чимало наукових висновків і пропозицій автора увійшли до системи теоретично-прикладних знань і стали загальним науковим доробком (наприклад, Оносов Юрий Викторович. «Диалектика соотношения социальной и юридической эффективности правового регулирования». — Нижний Новгород, 2001). У поданні дирекції ІДП до республіканського ВАК про присвоєння Головченку В. В. вченого звання старшого наукового співробітника зазначалось, що він займається розробкою актуальних проблем теорії та соціології права, зокрема, такими як ефективність законодавства, демократизація суспільства, подолання явищ правового нігілізму, зміцнення правової основи державного життя. Ним був підготовлений (і прочитаний) цикл радіопередач (ведучий — журналіст Бак І. В.) для республіканських радіожурналів «Старшокласник» і «Право», за що редакціями висловлена подяка. Активна участь Головченка В. В. у пропаганді правових знань позитивно відзначена республіканським комітетом по телебаченню і радіомовленню, республіканською організацією товариства «Знання», про що свідчили отримані на його адресу і адресу ІДП подяки. Ним підготовлені і були реалізовані анкети соціально-правових досліджень з проблем ефективності виконання судових рішень, тести-критерії для оцінювання рівня фахової підготовки суддів. У співавторстві з донькою одними з перших у публікації «Електронне судочинство» запропонували застосування сучасних електронних технологій у національному судочинстві[2][3] .

В. В. Головченко брав участь у розробці шести успішно реалізованих законопроектів[джерело?]. Був науковим керівником і опонентом при захисті 25 дисертацій на здобуття вчених звань кандидата юридичних наук і доктора філософії у галузі права. Брав участь у роботі 18-ти міжнародних і загальноукраїнських науково-практичних конференцій[джерело?]. Тези доповідей опубліковані у дев'яти фахових виданнях[джерело?]. В Інституті права МАУП ним створена наукова школа з проблем формування правосвідомості та правової культури молоді. Про Головченка В. В. є окремі статті у відомих бібліографічних довідниках і засобах масової інформації[джерело?], його наукова діяльність у галузі права визнана релевантною Американським біографічним інститутом (2005)[джерело?].

Основні публікаціїРедагувати

В. В. Головченко є автором або співавтором понад двохсот наукових праць, у тому числі монографічних, а також низки статей до енциклопедичних видань.

Найвідомішими доробками В.В.Головченка є , зокрема , такі його праці:

  • Эффективность правового воспитания: понятие, критерии, методика измерения .-- К.:Наукова думка, 1995. — 128 с.
  • Правова енциклопедія школяра // К.: Юрінком Інтер, 2005.- 440 с.
  • Законодавство: проблеми ефективності. — К.: Наукова думка. 1996 .- 253 с.(співавт.)
  • Правове виховання молоді: питання методології.- К.: 1993—136 с.
  • Юридична термінологія: Довідник. — К.: Юрінком Інтер, 1998 — 224 с.
  • Популярна юридична енциклопедія (автор ідеї і основний співав.) — К.:Юрінком Інтер, 2002. — 528 с.
  • Право в житті людини. — К.: Оріяни, 2005.- 336 с.
  • Правозастосування і захист прав людини в суверенній Україні (монографія). — Чернігів: Видавець Лозовий В. М., 2012 . — 328 с.
  • Закон і час. — Чернігів: Видавець Лозовий В. М., 2016.- 112 с.

ВідзнакиРедагувати

  • Заслужений юрист України;
  • Медаль «Ветеран праці»;
  • Диплом Спілки юристів України за найкраще юридичне видання 2002—2003 років — колективну монографію «Систематизація законодавства України: проблеми та перспективи вдосконалення»;
  • Грамоти і дипломи Голови Конституційного Суду України, профспілки працівників державних установ Києва, Чернігівського земляцтва, подяки за плідну працю дирекції Інституту держави і права НАН України, товариства «Знання» та інші;
  • Рейтингові відзнаки видавництва правничої літератури «Юрінком Інтер» та газети «Юридичний вісник України» у номінаціях: «За високий рівень аналізу політико-правових питань» (2010) і «Захист високих стандартів і культури юридичної діяльності»[4].

ЗахопленняРедагувати

Література, фотографія, історія, піші та велосипедні прогулянки, автор віршів патріотичного змісту тощо.

ПриміткиРедагувати

  1. Уточнити джерело фотографії, наприклад, чи це фото з паспорта.
  2. Електронне судочинство: сучасний стан і перспективи розвитку // Вісник Державної судової адміністрації України. — 2010.- № 1.- с. 3—5
  3. Правозастосування і захист прав людини в суверенній Україні (монографія). — Чернігів: Видавець Лозовий В. М., 2012. — С. 159 — 165
  4. Юридичний вісник України, № 1-2, 3—23 січня 2015

ПосиланняРедагувати

  • Сторінка на сайті Пермського державного університету.

ДжерелаРедагувати

  • Вчені-юристи України.  — К.: Довідник Верховної Ради України, 1998. — С. 166—167.
  • Хто є хто в українських суспільних науках. — К.: «К. І. С.», 1998. — С.88 — 89.
  • Хто є хто в Україні. — К.: «К. І. С.», 2001.- С 92.
  • Батьківський поріг. — К.: Український центр духовної культури, 2002.-- С. 90.
  • Матеріали офіційних і відкритих джерел (Указ Президента України, дипломи, грамоти, публікації, записи у трудовій книжці, інформація з Інтернету тощо).
  • Valentin Golovchenko. The Amerikan Biographical Institute. — Collins H.C. Director, Research Board of Advisors , 2005.
  • Гордість Сіверщини. Собори наших душ — К.: Книжкова друкарня ТОВ «Бізнесполіграф» , 2006.-- С. 333.
  • Погорілко В. Ф., Головченко В. В., Сірий М. І. Права та свободи людини і громадянина в Україні. — К.: Ін Юре . — 1997 — С. 53.
  • Плахута Людмила. Історія Биринської школи // Філософія освіти і педагогіка. — Чернігів : 2017, № 39. — С. 20 — 25 .
  • Домоцький Борис. Передається у спадок.- Новгород- Сіверський: Газета « Правий берег Десни», 2013, 24 серпня.
  • Сидорко Світлана. Хотів стати музикантом, журналістом. Був медиком. А здійснився як юрист.-- Новгород-Сіверський: Газета «Сіверський край», 2012, 7 липня.
  • Малишко М.І. Юрист, вчений, викладач, поет . // Інформаційно - довідковий фотонарис до 65 - річчя з дня народження і 45 - річчя трудової діяльності Головченка В.В. - К.: 2005. - 29 с.