Головні залізничні майстерні (Конотоп)
Головні залізничні майстерні — головні залізничні майстерні Конотопа для капітального ремонту паровозів і вагонів. Побудовано за наказом імператора Олександра II у 1869 році[1]. Нині будівлі майже втрачені, хоча є пам'ятками історії міста[2].
| рос. дореф. Главные железнодорожные мастерские | |
|---|---|
 | |
| 51°13′20″ пн. ш. 33°11′08″ сх. д. / 51.222341° пн. ш. 33.185657° сх. д. | |
| Тип | підприємство |
| Галузь | машинобудування |
| Наступник(и) (спадкоємці) | Конотопський паровозовагоноремонтний завод, → Конотопський вагоноремонтний завод → ВАТ Конотопський завод по ремонту дизель-поїздів |
| Засновано | 1868 |
| Причина закриття | виставлений на продаж |
| Штаб-квартира | Конотоп, пл. Європейська (Новікова) |
 | |
 Головні залізничні майстерні у Вікісховищі | |
Історія
ред.У 1868—1870 роках була побудована Курсько-Київська залізниця, яка пройшла через Конотоп. Будівництво майстерень почалося майже одночасно з будівництвом залізниці[3]. Рух через місто було відкрито 17 грудня 1868 року і тоді ж був побудований залізничний вокзал, депо, і головні залізничні майстерні[4]. Відкриття головних залізничних майстерень пройшло 1 (12) липня 1869 року. З 1870 року почало працювати механічне відділення та відділення по збірці паровозів.
На початку XX століття Конотоп стає одним з важливих промислових центрів лівобережної України. У зв'язку з важкими умовами праці та жорстокої експлуатації робітників разом з низькими соціальними умовами життя піднялося обурення працівників і у 1899 р. на Головних залізничних майстернях було організовано виступ робітників на захист своїх соціальних прав[5]. У ньому взяли участь більше 600 чоловік. У 1900 році виникла перша соціал-демократична група, представники якої займалися пропагандистською роботою серед робітників залізничних майстерень. Вони привозили з Києва, Курська, Харкова листівки, прокламації, революційну літературу.
У 1929 році майстерні були передані у відання Народного комісаріату шляхів сполучення СРСР і перейменовані на Конотопський паровозовагоноремонтний завод[6].
З 1974 року скорочено назву — Конотопський вагоноремонтний завод[7]. Із 2000 року назва стала ВАТ Конотопський завод по ремонту дизель-поїздів. 16 березня 2007 року був виставлений на продаж на аукціоні[8].
Будівля майстерень
ред.Майстерні розташовані прямо навпроти будівлі залізничного вокзалу[1]. Будівлю майстерень виконано з каменю, має площу 1137 кв. сажень і фракційні путеї довжиною 1792 сажень. Крім цього майстерня включає 38 кв. сажень приміщень матеріального складу.
Склад майстерень:
- токарний цех,
- слюсарний цех,
- столярний цех,
- цех по збиранню паровозів на 16 стійок із дерев'яними кроквами над ними,
- мідноливарний цех,
- кузня,
- майстерня для ремонту вагонів,
- приміщення парового котла.
Див. також
ред.Примітки
ред.- ↑ а б В поисках огурчиков и конотопской ведьмы. Архів оригіналу за 25 січня 2018. Процитовано 21 січня 2018.
- ↑ Офійцний сайт Конотопської міської ради. Об'єкти культурної спадщини, які знаходяться на території міста Конотоп. Архів оригіналу за 22 грудня 2017. Процитовано 4 лютого 2018.
- ↑ САЙТ ЛЫСЕНКА АНДРЕЯ[недоступне посилання з квітня 2019]
- ↑ Гражданская война и военная интервенция в СССР. Энциклопедия / ред. С. Хромов. — 2-е изд. — М., «Советская энциклопедия», 1987. — С. 285
- ↑ Очерк о Конотопе. Архів оригіналу за 25 січня 2018. Процитовано 24 січня 2018.
- ↑ ГАСО. Ф. Р-4978 «Конотопский ордена „Знак Почета“ вагоноремонтный завод».
- ↑ Конотоп — история и современность. Архів оригіналу за 25 січня 2018. Процитовано 24 січня 2018.
- ↑ Конотопский завод по ремонту дизель-поездов уйдет с молотка. Архів оригіналу за 25 січня 2018. Процитовано 24 січня 2018.
Посилання
ред.- Конотоп. Залізничне депо [Архівовано 28 листопада 2017 у Wayback Machine.]
- Сайт міста Конотоп [Архівовано 25 січня 2018 у Wayback Machine.]