Головко Микола Леонтійович
Микола Леонтійович Головко (нар. 17 серпня 1952, с. Бишів, Київська область) — український історик. Доктор історичних наук (2005), професор.
| Головко Микола Леонтійович | |
|---|---|
| Народився |
17 серпня 1952 (71 рік) с. Бишів, Київська область |
| Громадянство |
 СРСР →  Україна |
| Національність | українець |
| Місце проживання | Київ |
| Діяльність | вчений-історик |
| Alma mater | Київський педагогічний інститут |
| Нагороди |
 |
Біографічні відомості ред.
В 1977 закінчив Київський державний педагогічний інститут ім. Горького, вчитель історії, суспільствознавства.
В студентські роки очолював рух студентських будівельних загонів, з 1976 до 1983 обирався головою профкому студентів інституту, а в 1983—1993 — аспірант, старший викладач, доцент кафедри історії України, заступник декана історичного факультету Київського державного педагогічного університету ім. М. П. Драгоманова.
У 1993—2016 рр. — ректор Академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України.
2005 року захистив докторську дисертацію на тему: «Діяльність громадських організацій України в роки Другої світової війни (1939—1945 pp.)».
Також працював завідувачем кафедри освіти дорослих Інституту неперервної освіти Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова[1]; професором кафедри зовнішньої політики і дипломатії Дипломатичної академії України при Міністерстві закордонних справ України[2].
Творчість ред.
Досліджує історію України XX ст., культурологічних питань етногенезу українського народу, його соціального розвитку, проблем вищої школи, громадських організацій та об'єднань, у тому числі профспілок як інституту соціального захисту і адаптації найманих працівників за сучасних умов реформування економіки України.
Як науковець опублікував понад 40 праць (статті, брошури, монографії).
Основні праці ред.
- Зайнятість населення України: соц.-екон., правові та істор. аспекти: Навч. посіб. К., 1998 (співавтор);
- Національно-визвольний рух в Західній Україні початку Другої світової війни (теоретичні аспекти) // Слов'янські культури в Європейській цивілізації. 2001;
- Профспілки України у період Великої Вітчизняної війни 1941—1945 рр. К., 2002.
Громадська діяльність ред.
За внесок у становлення системи недержавної освіти, підготовку кваліфікованих спеціалістів та дослідження проблем історії соціально-економічного розвитку України рішенням Академічної Ради від 14.08.1997 р. Міжнародної Кадрової Академії М. Л. Головко обраний дійсним членом (академіком), а постановою президії Міжнародної Кадрової Академії від 13.10.1998 р. йому присвоєно звання «Почесний професор».
10 березня 1999 р. — обраний членом-кореспондентом Української Академії історичних наук.
Член правління Національної спілки краєзнавців України (від 2017)[3].
Нагороди та відзнаки ред.
- Золота медаль «За заслуги в образовании» (1998).
- Заслужений діяч науки і техніки України.
Примітки ред.
- ↑ Вітаємо із Днем народження доктора історичних наук, професора Головка Миколу Леонтійовича | Національна спілка краєзнавців України. 17 серп. 2018 р.
- ↑ https://vim.gov.ua/pages/_journal_files/08.07.2014/pdf/VIM_%E2%84%964-136-137.pdf
- ↑ Чинні керівні органи НСКУ (обрані VI з’їздом) | Національна спілка краєзнавців України.
Джерела і посилання ред.
- Українські історики XX століття. Біобібліографічний довідник. Серія «Українські історики». — Випуск 2, частина 1. — Київ; Львів, 2003. — С. 69.
- О. П. Реєнт. Головко Микола Леонтійович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2006. — Т. 6 : Го — Гю. — 712 с. — ISBN 966-02-3966-1.
|
Це незавершена стаття про українського історика. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |