Голкіпер року в СРСР — престижна щорічна нагорода, що присуджувалася московським тижневиком «Огонёк» найкращому футбольному воротарю Радянського Союзу. Приз користувався величезною популярністю, стати лауреатом конкурсу було дуже престижно. Коли за підсумком 1978 року редакція часопису вирішила не визначати найкращого, мотивуючи це «відсутністю гідних кандидатур», реакцією була хвиля невдоволення серед читачів.

Історична довідкаРедагувати

До 1986 року включно опитування у звичному значенні не було, бо найкращих обирали таким чином: редактор спортивного відділу журналу радився зі своїми колегами з інших видань, а потім повідомляв головному редактору «Огонька» ім’я голкіпера-переможця. Отже, довгий час Воротарів року в СРСР визначали не голосуванням, а рішенням кількох осіб.

Втім, у нижченаведеному списку лауреатів наявні два випадки (за 1969 і 1987 рр.), коли називали футболістів, які посіли другі місця, і ще два (1989 і 1990 рр.), де відомі також «срібний» і «бронзовий» призери. Ситуацію 1969 року прояснює фрагмент журнальної статті:

« «На приз «Огонька» претендовали два равноценных вратаря — В.Рудаков (Киевское «Динамо») и А.Кавазашвили («Спартак») /…/ учитывая, что В.Рудаков успешно защищал ворота сборной почти во всех матчах сезона, редакция решила вручить Кубок ему» [«Огонёк», №50, с.30] »

(Існує версія, що московські журналісти віддали перемогу Рудакову, бо не могли уявити, щоб при граючому Яшині хтось зрівнявся б із ним за кількістю титулів — для Кавазашвілі це було би вже третє звання найкращого голкіпера СРСР.)

Чимось подібною була ситуація і в 1987 році, коли приз отримав назву «Вратарь года», замість попередньої — «Кубок Огонька»: автор статті, повідомивши про впевнену перемогу Дасаєва, зазначив, що:

« «ближайший преследователь Дмитрий Харин набрал 326 голосов» [«Огонёк», №51, с.7]. »

Ну а в 1989 і 1990 роках журнал просто називав трійки найкращих.

ЛауреатиРедагувати

1960Редагувати

Лев Яшин («Динамо» (Москва))

1961Редагувати

Володимир Маслаченко («Локомотив» (Москва))

1962Редагувати

Сергій Котрікадзе («Динамо» (Тбілісі))

1963Редагувати

Лев Яшин («Динамо» (Москва))

1964Редагувати

Віктор Банніков («Динамо» Київ))

1965Редагувати

Анзор Кавазашвілі («Торпедо» (Москва))

1966Редагувати

Лев Яшин («Динамо» (Москва))

1967Редагувати

Анзор Кавазашвілі («Торпедо» (Москва))

1968Редагувати

Юрій Пшеничников (ЦСКА (Москва))

1969Редагувати

1. Євген Рудаков («Динамо» Київ))
2. Анзор Кавазашвілі («Торпедо» (Москва))

1970Редагувати

Віктор Банніков («Динамо» Київ))

1971Редагувати

Євген Рудаков («Динамо» Київ))

1972Редагувати

Євген Рудаков («Динамо» Київ))

1973Редагувати

Володимир Пільгуй («Динамо» (Москва))

1974Редагувати

Олександр Прохоров («Спартак» (Москва))

1975Редагувати

Олександр Прохоров («Спартак» (Москва))

1976Редагувати

Володимир Астаповський (ЦСКА (Москва))

1977Редагувати

Юрій Дегтерьов («Шахтар» (Донецьк))

1978Редагувати

не присуджувався

1979Редагувати

Отарі Габелія («Динамо» (Тбілісі))

1980Редагувати

Ринат Дасаєв («Спартак» (Москва))

1981Редагувати

В'ячеслав Чанов («Торпедо» (Москва))

1982Редагувати

Ринат Дасаєв («Спартак» (Москва))

1983Редагувати

Ринат Дасаєв («Спартак» (Москва))

1984Редагувати

Михайло Бірюков («Зеніт» (Ленінград))

1985Редагувати

Ринат Дасаєв («Спартак» (Москва))

1986Редагувати

Віктор Чанов («Динамо» Київ))

1987Редагувати

1. Ринат Дасаєв («Спартак» (Москва)) — 3261 очко
2. Дмитро Харін («Торпедо» (Москва)) — 326

1988Редагувати

Ринат Дасаєв («Спартак» (Москва))

1989Редагувати

1. Станіслав Черчесов («Спартак» (Москва))
2. Валерій Городов («Дніпро» (Дніпропетровськ))
3. Віктор Чанов («Динамо» Київ))

1990Редагувати

1. Станіслав Черчесов («Спартак» (Москва)) — 4386
2. Олександр Уваров («Динамо» (Москва)) — 3842
3. Віктор Чанов («Динамо» Київ)) — 1035

1991Редагувати

Валерій Саричев («Торпедо» (Москва))

Цікаві фактиРедагувати

  • лауреатами призу ставали 18 голкіперів із 9 клубів;
  • індивідуальним рекордом за кількістю перемог володіє Ринат Дасаєв (6);
  • командними рекордами володіють московські «Торпедо» (4 лауреати) і «Спартак» (10 перемог).

ДжерелаРедагувати

  • Журнал «Огонёк» за 1960-1991 роки
  • Газета «Український футбол» за 21 листопада 2008 року, №131

Див. такожРедагувати