Гнатишин Тарас Романович
Гнатишин Тарас Романович (позивний «Боцман»; 18 серпня 1974, м. Львів — 20 травня 2022, поблизу м. Золоте, Луганська область) — український військовослужбовець, старший солдат 24 ОМБр ім. Короля Данила, Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Кавалер ордена «За мужність» III ступеня (2023, посмертно).
| Гнатишин Тарас Гнатишин Тарас Романович | ||
|---|---|---|
 Старший солдат | ||
 | ||
| Загальна інформація | ||
| Народження |
18 серпня 1974 м.Львів, Україна | |
| Смерть |
20 травня 2022 (47 років) м.Золоте, Луганська область, Україна | |
| Поховання |
Личаківський цвинтар : Могила старшого солдата Гнатишина Тараса.jpg | |
| Громадянство |
 Україна | |
| Національність | українець | |
| Псевдо | Боцман | |
| Військова служба | ||
| Приналежність |
Україна | |
| Вид ЗС |
 Збройні сили | |
| Формування | 24 ОМБр імені короля Данила | |
| Війни / битви | Російсько-українська війна | |
| Нагороди та відзнаки | ||
| ||
Життєпис ред.
| Ця стаття потребує додаткових посилань на джерела для поліпшення її перевірності. (квітень 2023) |
Гнатишин Тарас народився 18 серпня 1974 року в місті Львові. Дитинство провів у селі Липина, Яворівського району, звідки родом його батьки.
Навчався в Львівській середній загальноосвітній школі №46. У 1991 році закінчив Львівське середнє професійне училище №64[голе посилання].
Після закінчення навчання служив у Севастополі в морському флоті на кораблі «Очаків», що був потоплений під час вторгнення росії в Україну на початку 2014 року.
Працював у ПП "Домотехніка"[голе посилання] (пройшов шлях від вантажника до завідувача складом), згодом на підприємствах "Exim Textil"[голе посилання], ТЗОВ "Аппарель-Захід"[голе посилання].
Останні роки працював водієм міжнародних перевезень, об'їздив майже всю Європу.
З початком повномасштабної війни допомагав облаштувати блокпости для захисту рідного Львова. Був справжнім патріотом, тому добровольцем вступив до лав ЗСУ.
Старший солдат. Служив водієм 2-мотопіхотноï роти мотопіхотного батальйону 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила Оперативного командування «Захід» Сухопутних військ Збройних Сил України.
Захищав нашу Україну в одній з найпекельніших точок. Утримував позиції біля села Катеринівка, між м.Попасна та м.Золоте, Луганська область. Героїчно загинув 20-го травня внаслідок бойового зіткнення та масованого артилерійського обстрілу[1].
Похований 26 травня 2022 року на Личаківському військовому цвинтарі м.Львова.[2]
У Тараса Гнатишина залишилися дружина, двоє дітей, мама та брат.
Нагороди ред.
- орден «За мужність» III ступеня (№8/2022 від 9 січня 2023 року, посмертно) — за особисту мужність і самовідданість, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.[3]
- орден "Хрест Героя" (№64 від 9 березня 2023 року, посмертно).
Вшанування пам'яті ред.
Історія Тараса представлена у книзі американського фотографа та письменника Christopher Briscoe[голе посилання] "The Child on the Train : And Other Stories in War-Torn Ukraine"[голе посилання]
Примітки ред.
- ↑ Втрати силових структур внаслідок російського вторгнення в Україну (16 травня — 31 травня 2022). Вікіпедія (укр.). 29 березня 2023. Процитовано 2 квітня 2023.
- ↑ Небесний батальйон Львівщини. Імена Героїв, які віддали життя у війні проти росії.
- ↑ Указ Президента України №8/2022 від 9 січня 2023 року «Про відзначення державними нагородами України».
Джерела ред.
- Тарас Гнатишин // Платформа пам'яті Меморіал
- Небесний батальйон Львівщини. Імена Героїв, які віддали життя у війні проти росії // Твоє Місто
- Президент відзначив нагородами 573 бійців. Із них 283 – посмертно // Новинарня. — 2023. — 9 січня.