Якунін Гліб Павлович
Гліб Па́влович Яку́нін (рос. Глеб Павлович Якунин; 4 березня 1934, Москва, РРФСР — 25 грудня 2014, Москва, Росія) — російський правозахисник, православний священник, у 1980-х роках — в'язень сумління.
| Якунін Гліб Павлович | |
|---|---|
 | |
| Народився |
4 березня 1934[2] Москва, СРСР[1] |
| Помер |
25 грудня 2014[1] (80 років) Москва, Росія ·хвороба |
| Поховання | П'ятницький цвинтар[d] |
| Країна |
 Росія СРСР |
| Діяльність | політик, правозахисник, депутат Державної Думи РФ, православний священник, дисидент |
| Галузь | цивільне право[3], дисидент[d][3] і політика[3] |
| Знання мов | російська[3] |
| Членство | Державна дума Федеральних зборів РФ I скликанняd |
| Посада | депутат Державної Думи РФ[d] |
| Партія | Демократичний вибір Росіїd |
| Конфесія | православ'я |
| Автограф |
 |
| Нагороди | |
Життєпис ред.
Гліб Якунін у 60-70-ті роки був одним з найбільш діяльних учасників правозахисного руху. Разом зі священником Миколою Ешліманом, Якунін написав відкритого листа в 1965 році до патріарха Московського Алексія I, в якому стверджував, що Церква повинна бути звільнена від тотального контролю Радянської держави. У відповідь на це йому заборонено продовжувати своє священиче служіння у парафії в травні 1966 р. Олександр Солженіцин підтримав Гліба Якуніна та Миколу Ешлімана у своєму листі до Патріарха Алексія.
У 1976 році він створив християнський комітет захисту прав вірян у СРСР. Він опублікував кілька сотень статей про придушення релігійної свободи в Радянському Союзі. Ці документи використовувалися дисидентами всіх релігійних конфесій. 28 серпня 1980 року Якунін був заарештований та засуджений за антирадянську агітацію. Він утримувався в КДБ в Лефортовській тюрмі до 1985 року, а потім у трудовому таборі «Пермь 37». Пізніше він був покараний примусовим поселенням у Якутії.
Глібу Якуніну було дано амністію в березні 1987 року під керівництвом Михайла Горбачова. Йому дозволили повернутися в Москву і знову працювати священником у 1992 році.
На початку 90-х років зайнявся активною політичною діяльністю, став співголовою руху «Демократична Росія».
У 1990 році обраний народним депутатом РРФСР, був заступником голови Комітету Верховної Ради РФ зі свободи совісті. Як депутат Верховної Ради, а згодом Держдуми Росії, брав участь в оприлюдненні архівних матеріалів, що свідчили про співпрацю номенклатури Московської Патріархії з КДБ.
Гліб Якунін був членом комітету, створеним для розслідування радянських спроб державного перевороту 1991 року під головуванням Лева Пономарьова, і таким чином отримав доступ до таємних архівів КДБ. У березні 1992 року він опублікував матеріали про співпрацю Московського патріархату та КДБ.
У 1993 році Російська православна церква наклала заборону на участь священників у виборах до органів представницької та виконавчої влади. Однак Гліб Якунін цьому рішенню не підкорився, був обраний депутатом Держдуми (1993—1995 роки), але був позбавлений сану священика. У 1997 році за непокору керівництвові був відлучений від Російської православної церкви.
У 2014 році підтримав Евромайдан та засудив анексію Криму російською федерацією.[4]
Помер у віці 80 років після тривалої хвороби 25 грудня 2014 року.
Примітки ред.
- ↑ а б в Deutsche Nationalbibliothek Record #124409342 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ SNAC — 2010.
- ↑ а б в г Czech National Authority Database
- ↑ ПАМ'ЯТІ О. ГЛІБА ЯКУНІНА - РІСУ. Релігійно-інформаційна служба України (укр.). Процитовано 12 квітня 2024.
Посилання ред.
|
Це незавершена стаття про російського політика чи політикиню. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |