Вікіпедія

Глорія Хом'як Атаманенко

канадська соціальна діячка, письменниця, редакторка і перекладачка

Глорія Кетрін Хом'як Атаманенко (англ. Gloria Chomiak Atamanenko; 28 квітня 1932 — 12 жовтня 2017) — канадська соціальна діячка, письменниця, редакторка і перекладачка. Будучи підліткою у Сполучених Штатах, вона потрапила в заголовки газет як переможиця національного конкурсу есе на тему «Я виступаю за демократію».

Глорія Хом'як Атаманенко
Народилася 1932 або 28 квітня 1932(1932-04-28)
Форт-Верміліонd, Альберта, Канада
Померла 2017 або 12 жовтня 2017(2017-10-12)
Вільямс-Лейк, Карібу, Британська Колумбія, Канада
Діяльність соціальна працівниця, перекладачка, письменниця
Alma mater Свортмор-коледж і Університет Вікторії

Життєпис ред.

Глорія Хом'як народилася у Форт-Верміліон, Альберта, в сім'ї Петра Хом'яка та Неллі Пікулік-Хом'як, обоє мігранти українського походження в Канаді, і її рідною мовою була українська.[1][2]. Її батьки займалися фермерством. До 15 років Глорія отримувала освіту вдома та на заочних курсах. З 15 років вона відвідувала середню школу у Вілмінгтоні, штат Делавер, і жила там зі своїм дядьком.[3][4]

 
Глорія Хом'як із публікації Міністерства внутрішніх справ США 1950 року

У 1950 році Глорія Хом'як виграла стипендію в розмірі 500 доларів як одна із чотирьох національних фіналістів та фіналісток конкурсу есе «Я виступаю за демократію», відібраного з понад мільйона заявок.[1][5][6] Її есе, яке починалося «Я виступаю за демократію, оскільки два покоління тому мої предки не могли цього зробити», було зачитано в протоколі Конгресу сенатором Джоном Дж. Вільямсом[7], який прокоментував, що «Це есе слід читати не лише кожному студенту та студентці, але що важливіше, її повинен прочитати кожна доросла людина у цій країні».[8] Її есе було передруковано в газетах по всій території Сполучених Штатів[9], і вона познайомилася з Гаррі С. Труменом, Альбеном В. Барклі та сенатором Дж. Алленом Фріром молодшим[10][11]. Голос Америки запросив її прочитати переклад її есе українською мовою, для спеціальної передачі.[12] Епізод радіопрограми Cavalcade of America драматизував її історію, де на роль Хом'як була обрана Пеггі Енн Гарнер.[13][14][15] Проте, замість неї роль зіграла Сьюзан Дуглас[16], а під час національного прямого ефіру Хом'як прочитала своє есе вголос.[17] Вона також читала есе на конференції «Дочки американської революції» та на церковних заходах.[18][19]

Глорія закінчила коледж Суортмор у 1955 році[20][21]. У 1980 році вона здобула ступінь магістерки з консультування та психології в Університеті Вікторії[22], захистивши дисертацію на тему «Сімейні стосунки та особистісні фактори, пов'язані з творчістю: погляди з трьох літератур»(1980).[23]

Кар'єра ред.

Глорія стала психіатричним соціальним працівником у Вільямс-Лейк, Британська Колумбія, Едмонтоні та Ванкувері.[24] У 1998 році вона була нагороджена Асоціацією людей із вадами навчання Британської Колумбії за її роботу для дітей та дорослих з обмеженими можливостями.[22] Вона також була письменницею та перекладачкою; писала есе для канадійського літературного щорічника «Lived Experience» (Живий досвід) і перекладала з російської та української на англійську «Чотирнадцять місяців на землі Франца-Йосифа» Михайла Іваничука (1934).[2][25][26] Вона була співредакторкою збірки біографічних нарисів Gumption Grit: Women of the Cariboo Chilcotin (2009, разом з Карен Томпсон, Пам Махон і Сейдж Бірчуотер).[27] Глорія також допомогла зібрати збірку творів місцевих старійшин під назвою «Озираючись назад, дивлячись вперед: історії та вірші людей похилого віку Карібу» (2002).[28] Вона брала активну участь у освіті дорослих[29] і в політиці НДП у виборчому окрузі Карібу-Чілкотін.[30]

Особисте життя ред.

У 1953 році Глорія Хом'як вийшла заміж за Георгія Атаманенка. У них було двоє синів Борис і Петро.[31] У 2006 році вона пережила інсульт і в останні роки життя користувалася інвалідним візком.[25] У 2017 році вона померла у Вільямс-Лейк у віці 85 років.[20]

Примітки ред.

  1. ↑ а б High U.S. Officials Honor Young Essayists. Wireless Bulletin: 10. 23 лютого 1950.
  2. ↑ а б Birchwater, Sage (25 травня 2004). Hidden Book Unlocks Secrets. The Tribune. с. 11. Процитовано 5 березня 2022.
  3. ↑ Straley, Goerge H. (19 грудня 1949). Fort Vermilion Girl Wins Honors in U.S. Edmonton Journal. с. 25. Процитовано 5 березня 2022.
  4. ↑ District Girl Wins Honors. Edmonton Journal. 8 липня 1950. с. 23. Процитовано 5 березня 2022.
  5. ↑ Ellison, Lucile (June–July 1950). Youth Demonstrates 'Loyal Citizens in Action'. The Child. 14: 196—197.
  6. ↑ Victorious Voices of Democracy. School Life. 32: 81—82. 1950 — через Internet Archive.
  7. ↑ Williams Honors Gloria Chomiak. The Morning News. 19 січня 1950. с. 3. Процитовано 5 березня 2022.
  8. ↑ United States Congress (1950). Congressional Record: Proceedings and Debates of the ... Congress (англ.). U.S. Government Printing Office. с. A399.
  9. ↑ Peck, George (24 серпня 1950). The American Way: Glorious Gloria. The Gunnison Valley News. с. 4. Процитовано 5 березня 2022.
  10. ↑ King, Julia (22 лютого 1950). Democratic Youth Organizations: Senator Frear and Vice President Barkley with Gloria Chomiak, the winner of the "Voice of Democracy" contest. University of Delaware Library, via Artstor (англ.). Процитовано 5 березня 2022.
  11. ↑ Power, Mary Elizabeth (22 лютого 1950). Top U.S. Officials Pause to Greet Gloria, 3 Others. The News Journal. с. 20. Процитовано 5 березня 2022.
  12. ↑ Gloria Chomiak to Speak to Ukraine in Broadcast. The Morning News. 23 лютого 1950. с. 1, 4. Процитовано 5 березня 2022.
  13. ↑ «Show No. 662: 'I Speak for Democracy' after broadcast» (1950) photograph in the collection of the Hagley Museum and Library
  14. ↑ Gloria Chomiak Story is Cast for 'Cavalcade of America'. The News Journal. 23 травня 1950. с. 1, 4. Процитовано 5 березня 2022.
  15. ↑ Gloria Chomiak story on air. The News Journal. 22 червня 1950. с. 27. Процитовано 5 березня 2022.
  16. ↑ Principals in Broadcast. The News Journal. 28 червня 1950. с. 3. Процитовано 5 березня 2022.
  17. ↑ Gloria Chomiak Reads Essay on Nationwide Broadcast. The Morning News. 28 червня 1950. с. 1, 2. Процитовано 5 березня 2022.
  18. ↑ Gloria Chomiak Reads Essay at State Colonists Assembly. The News Journal. 20 березня 1950. с. 16. Процитовано 5 березня 2022.
  19. ↑ Church Honors Local Girl Who Won Speaking Contest. The Morning News. 23 січня 1950. с. 20. Процитовано 5 березня 2022.
  20. ↑ а б Gloria Katherine Atamanenko (nee Chomiak) Obituary. Williams Lake Tribune (амер.). 12 жовтня 2017. Процитовано 5 березня 2022.
  21. ↑ Their Light Lives On. Swarthmore College Bulletin. Spring 2019. Процитовано 5 березня 2022.
  22. ↑ а б Gloria Atamanenko Honored. The Tribune. 20 серпня 1998. с. 19. Процитовано 5 березня 2022.
  23. ↑ Atamanenko, Gloria Katherine (1980). Family Relationships and Creativity-related Personality Factors: Perspectives from Three Literatures (англ.). University of Victoria (B.C.).
  24. ↑ Lamb-Yorski, Monica (19 вересня 2012). They Call the Cariboo Home: George and Gloria Atamanenko share everlasting love. Williams Lake Tribune (амер.). Процитовано 5 березня 2022.
  25. ↑ а б Andruss, Van (1 лютого 2018). Remembering Gloria Atamanenko (April 28, 1932 – October 12, 2017). The Green Gazette Magazine (амер.). Процитовано 5 березня 2022.
  26. ↑ Ivanychuk, Mykhailo (2004). 14 Months on Franz Josef Land (англ.). Ethnic Enterprises. ISBN 978-0-9732428-1-2.
  27. ↑ Gumption & grit : women of the Cariboo Chilcotin. Halfmoon Bay, BC: Caitlin Press. 2009. ISBN 978-1-894759-37-3. OCLC 401155021.
  28. ↑ Farrar, Gaeil (3 грудня 2002). Dinner Talk Leads to History Book. The Tribune. с. 23. Процитовано 5 березня 2022.
  29. ↑ Birchwater, Sage (7 березня 2002). Skills Centre Closes its Doors. The Tribune. с. 2. Процитовано 5 березня 2022.
  30. ↑ Farrar, Gaeil (12 грудня 2002). Seeking a Voice in Victoria. The Tribune. с. 7. Процитовано 5 березня 2022.
  31. ↑ Peter Theodore William Atamanenko Obituary. Williams Lake Tribune (амер.). 5 січня 2022. Процитовано 5 березня 2022.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Глорія_Хом%27як_Атаманенко&oldid=41081461