Відкрити головне меню

Георгій Костянтинович Главацький (нар. 6 вересня 1907 — пом. 14 вересня 1990) — Герой Радянського Союзу (1942). У роки Німецько-радянської війни був військовим комісар батальйону 381-го стрілецького полку 109-ї стрілецької дивізії Окремої Приморської армії, пізніше командував стрілецьким полком.

Георгій Костянтинович Главацький
GlavackyGeorKonst.jpg
Народження 6 вересня 1907(1907-09-06)
Одеса
Смерть 14 вересня 1990(1990-09-14) (83 роки)
Одеса
Поховання Друге Християнське кладовище (Одеса)
Приналежність Прапор Радянської армії РСЧА
Вид збройних сил Сухопутні війська
Рід військ Піхота
Освіта Постріл
Роки служби 19411946
Партія КПРС
Звання CCCP army Rank polkovnik infobox.svg Полковник
Війни / битви Німецько-радянська війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу
Орден Леніна Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора
Орден Суворова III степеня Орден Вітчизняної війни I ступеня Орден Вітчизняної війни I ступеня
Медаль «За оборону Севастополя»
Медаль «За оборону Одеси»
Медаль «За оборону Кавказу»
Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Главацький Георгій Костянтинович у Вікісховищі?

Зміст

БіографіяРедагувати

Народився 6 вересня 1907 року в місті Одеса в робітничій родині. Українець. Закінчив 5 класів школи, обласні курси пропагандистів. Працював слюсарем на Одеському цукрорафінадному заводі. Член КП(б)У з 1931 року.

У 1935 році закінчив Харківський пожежний технікум. Очолював пожежну команду Одеської бісквітної фабрики, з 1938 року — забезпечував пожежну охорону Одеського оперного театру, потім — 3-го державного олійзаводу[1].

З початком німецько-радянської війни добровольцем пішов на фронт. Служив кулеметником, а у вересні 1941 року призначений командиром кулеметного взводу. Брав участь в обороні Одеси. В жовтні 1941 року морем евакуйований до Севастополя, де брав участь в обороні міста як комісар стрілецького батальйону. Особливо відзначився під час спроби противника прорватись в Севастополь з боку Балаклави. Після загибелі командира батальйону перейняв на себе керівництво. Вміло організував оборону рубежу, неодноразово водив бійців у контратаки. Під час однієї з атак був контужений, проте не залишив поле бою.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 20 червня 1942 року за зразкове виконання бойових завдань командування і виявлені відвагу і героїзм, політрукові Главацькому Георгію Костянтиновичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 740).

Наприкінці червня 1942 року був важко поранений і евакуйований до шпиталю на Північний Кавказ. Після одужання в 1943 році закінчив командирські курси «Постріл», написав книжку «В боях за Севастополь», яка вийшла друком в Тбілісі у 1943 році.

Восени 1943 року підполковник Главацький Г. К. призначений командиром 166-го гвардійського стрілецького полку 55-ї гвардійської стрілецької дивізії 18-ї армії. Брав участь у звільненні Північного Кавказу і Таманського півострову, у проведенні Керченсько-Ельтигенської десантної операції в листопаді 1943 року[2]. В подальшому воював на території Білорусі, Польщі, Чехословаччини і Німеччини.

З 28 червня по 4 грудня 1945 року обіймав посаду командира 150-го гвардійського стрілецького полку 50-ї гвардійської стрілецької дивізії[3].

У 1946 році за станом здоров'я (вроджена вада серця) вийшов у запас у званні полковника.

У 1955 році закінчив Одеський технікум харчової промисловості (нині Технічний коледж Одеської національної академії харчових технологій). Працював на Одеському жиркомбінаті заступником директора, директором. У 1979 році вийшов на пенсію.

Брав активну участь в громадському житті, очолював Раду ветеранів Приморської армії, був членом президії Одеської секції Радянського комітету ветеранів війни.

Помер 14 вересня 1990 року. Похований в Одесі.

НагородиРедагувати

ТвориРедагувати

  • В боях за Севастополь/ Г. К. Главацкий. — Тбилиси, 1943.

Вшанування пам'ятіРедагувати

  • В Одесі на будинку № 20 по вулиці Ковальській (Кузнечній) встановлена меморіальна дошка на честь Г. К. Главацького.

ЛітератураРедагувати

  • Крылов Н. И. Огненный бастион. — М.: Воениздат, 1973. — С. 397—399.
  • Подвиг во имя жизни: Очерки о Героях Советского Союза, уроженцах Одесской области/ Составители А. Ф. Абрамов, А. И. Бульба. — Одеса: Маяк, 1984. — 311 с.

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати