Герменчук Ігор Іванович

Ігор Іванович Герменчук (1 січня 1961, село Страковичи Свєтлогорського району — 29 квітня 2002, Мінськ) — білоруський журналіст і громадський діяч, депутат Верховної Ради БРСР 12-го скликання, колишній редактор забороненої газети «Свобода», засновник журналу «Кур'єр».

Герменчук Ігор Іванович
біл. Ігар Іванавіч Гермянчук
Народився 1 січня 1961(1961-01-01)
Strakavichyd, Q4362072?, Світлогорський район (Білорусь), Гомельська область, Білоруська РСР, СРСР
Помер 29 квітня 2002(2002-04-29) (41 рік)
Мінськ, Білорусь
·злоякісна пухлина
Поховання Східне кладовище
Діяльність журналіст, політик
Alma mater Інститут журналістики БДУd
Членство Q13028753?
Посада член Ради Республіки Національних зборів Білорусіd і member of the 12th convocation of the Supreme Soviet of the Byelorussian SSRd
Партія Білоруський народний фронт

БіографіяРедагувати

Народився в селі Страковичи Свєтлогорського району Гомельської області, навчався в середній школі-інтернаті міста Свєтлогорська.

Закінчив факультет журналістики БДУ. Один з активних учасників руху за незалежність 1980-х років. Брав участь у молодіжному громадському об'єднанні «Білоруський Мастеровой» (1979—1984). Став членом партії БНФ.

У 1990 році в 29-річному віці Герменчук став одним з наймолодших депутатів Верховної Ради БРСР. 11 квітня 1995 року Ігор Герменчук разом з іншими депутатами від Опозиції БНФ оголосив голодування протесту проти ініційованого Лукашенко референдуму про державну мову і символіку. У ніч на 12 квітня 1995 депутати були викинуті із залу засідань і жорстоко побиті ОМОНом і спецназом.

У 30-річному віці Ігор Герменчук очолив газету «Свобода», яка при ньому стала найбільшим і найпопулярнішим опозиційним виданням країни. За антипрезидентські публікації прокуратура чотири рази заводила на Ігоря Герменчука кримінальні справи. В кінці 1997 року газета «Свобода» була заборонена, але вже в січні 1998 року Ігор Герменчук зміг відродити її під назвою «Новини».

Засновник і редактор журналу «Кур'єр».

Смерть і похорониРедагувати

Помер від раку в 2002 році. Похований на Мінському Східному кладовищі[1].

ПриміткиРедагувати

  1. Ігар Гермянчук[недоступне посилання з липня 2019]. Старонкі 524—525 // Уладзімір Арлоў. Імёны Свабоды. (Бібліятэка Свабоды. XXI стагоддзе) — Радыё Свабодная Еўропа/ Радыё Свабода, 2007. — 576 с.: іл. ISBN 978-0929849-14-0

ЛітератураРедагувати

  • Дубавец, С. Майстроўня. Гісторыя аднаго цуду / Сяргей Дубавец ; фота А. Канцавога. — [Б. м.]: Радыё Свабодная Эўропа / Радыё Свабода, 2012, — 457 с.

ПосиланняРедагувати