Відкрити головне меню

БіографіяРедагувати

Син старшого пастора Вільгельма Августа Асмуса. В 1901 році поступив у кадетський корпус Оранієнштайн, в 1905 році переведений в основну кадетську школу в Гросс-Ліхтенфельді. В березні 1908 року склав офіцерський іспит і одержав звання лейтенанта, після чого був призначений у 4-й нижньоельзаський піхотний полк № 143 Прусської армії. З квітня 1914 року — викладач кадетської школи Карлсруе. Учасник Першої світової війни, гауптман. З кінця вересня 1918 до середини листопада 1919 року перебував у британському полоні. В 1920 році служив у фрайкорі.

В липні 1920 року поступив на службу в поліцію Франкфурта-на-Майні. З 1926 року працював у поліцейському управлінні Ганновера, з 1929 по 1934 рік викладав у поліцейській школі Ганновера. На початку травня 1933 року вступив у НСДАП (партійний квиток № 3 117 294; за даними Клауса Пацвалля — № 22 949). Протягом чотирьох років, починаючи з квітня 1934 року, Асмус працював заступником командира шуцполіції Франкфурта-на-Майні. Учасник аншлюсу. З 20 квітня 1938 року — командир поліції Франкфурта-на-Майні. В кінці січня 1939 року вступив у СС (№ 313 949).

Після початку Другої світової війни призначений вищим керівником СС і поліції Кракова. Пізніше призначений керівником СС і поліції Чернігова. С березня 1944 до середини квітня 1945 року — командир поліції Бохума.

НагородиРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Joachim Lilla: Leitende Verwaltungsbeamte und Funktionsträger in Westfalen und Lippe (1918—1945/46): Biographisches Handbuch. Aschendorff, Münster 2004, ISBN 978-3-402-06799-4, S. 109 f.
  • Patzwall K.D., Das Goldene Parteiabzeichen und seine Verleihungen ehrenhalber 1933—1945 Studien zur Geschichte der Auszeichnungen, Band 4, Verlag Klaus D. Patzwall, Norderstedt, 2004, ISBN 3-931533-50-6