Геологічні структури родовищ корисних копалин
Геологі́чні структу́ри родо́вищ ко́рисних копа́лин (рос.геологические структуры месторождений полезных ископаемых, англ. geological structures of mineral deposits, нім. geologische Strukturen f pl der Mineralienvorkommen) — просторове співвідношення гірських порід, що складають ділянки родовищ корисних копалин, зумовлене тектонічними деформаціями.
Геологічні структури визначають місця концентрації мінеральних речовин у надрах Землі, морфологію й умови залягання тіл корисних копалин, впливають на вибір методів геологічної розвідки та раціональних систем розробки. Геологічні структури утворюються при деформаціях вигину, розриву, загальної тріщинуватості, прориву одних порід іншими.
Класифікація ред.
Відповідно до цього розрізнюють 5 головних типів геологічних структур:
- 1) тіла корисних копалин, що згідно залягають у складках шаруватих порід;
- 2) поодинокі жили, приурочені до скидів;
- 3) системи жил у тріщинах гірських порід — жильні поля;
- 4) поклади на межі масивних кристалічних порід, що проривають шаруваті породи;
- 5) поклади в жерлах згаслих вулканів.
За часом утворення виділяють тектонічні елементи геологічні структури, що виникли до утворення покладів корисних копалин (домінералізаційні геологічні структури), під час їх утворення (інтрамінералізаційні геологічні структури) і після формування покладів (постмінералізаційні геологічні структури).
За масштабами розрізняють геологічні структури басейнів, районів, родовищ і окремих тіл корисних копалин.
Див. також ред.
Література ред.
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.