Відкрити головне меню

Генріх II Шляхетний (або Щедрий) (*Henri II le Magnanime, 1207 —1 лютого 1248) — 2-й герцог Брабанту в 12351248 роках, герцого Нижньої Лотарингії. До кінця його правління титулатура герцога Брабанта та Нижньої Лотарингі фактично поєдналися й «Нижня Лотарингія» фактично перестала використовуватися.

Генріх II
Henri II de Brabant
Jindra2 Brabant.jpg
Народився 1207(1207)
Левен
Помер 1 лютого 1248
Левен, округ Левен[d], Бельгія
Поховання Villers Abbey[d]
Діяльність політик
Титул герцог Брабанту і Нижньої Лотарингії
Термін 1235—1248 роки
Попередник Генріх I
Наступник Генріх III
Конфесія католицтво
Рід Брабантський дім
Батько Генріх I
Мати Матильда Булонська
Брати, сестри
У шлюбі з Марія Гогенштауфен
Софія Тюринзька
Діти 3 сина і 5 доньок
Герб

ЖиттєписРедагувати

Походив з Левенського дому (Реджинаридів)). Старший син Генріха I Сміливого, герцога Брабанту і Нижньої Лотарингії, та Матильди Булонської. Народився 1207 року. Дитиною декілька разів перебував узаручниках в короля Філіппа Швабського. 1215 року оженився на представниці імператорської династії Гогенштауфенів. Вперше згадано вхартіях батька у 1221 року. 1226 роцігенріха було висвячено на лицаря.

Продовжував політику з розширення герцогства на схід, що призвело до конфліктів з Льєзьким єпископством. З 1237 році спільно з герцогством Лімбургу боровся проти Льєжа. Натомість Генріх II уклав союз з імператором Фрідріхом II Гогенштауфеном. Боротьба з Льєзьким єпископоством тривала до 1243 року.

Після смерті першої дружини Марії, одружився в 1240 році на Софії Тюринзькій. У тому ж році розгорівся конфлікт з Кельнським архієпископом з приводу графства Далем. Завдяки союзу з імператором Священної Римської імперії 1244 року отримав графство Далем.

Генріх III скористався неповноліттям своїх небожів — Оттона II, графа Гельдерн, і Вільгельма II, графа Голландії, для посилення впливу Брабанту в цих графствах. У 1247 році Генріх III відхилив пропозицію стати королем Німеччини. Натомість підтримав кандидатуру Вільгельма Голландського, якого до кінця року було обрано й визнано королем найбільшими німецькими феодалами та Папським престолом. Того ж року його дружина Софія успадкувала ландграфство Тюрінгія. Тому Генріх II став спільно з дружиною керувати цим володінням.

12 січня 1248 року першим в історії Брабанту Генріх II публікує хартію, яка гарантувала недоторканність певних прав підданих, зокрема герцог відмовився від права «мертвої руки», права власності. Помер Генріх II 1 лютого 1248 року. Владу успадкував його старший син Генріх III.

РодинаРедагувати

1. Дружина — Марія, донька Філіппа I, короля Німеччини

Діти:

  • Генріх (1231—1261), герцог Брабанту
  • Філіпп
  • Матильда (1244—1288), дружина: 1) Роберта I, графа Артуа; 2) Гі III, графа Сен-Поль
  • Беатріс (1225—1288), дружина: 1) Генріха Тюринзького, короля Німеччини; 2) Вільгельма III де Дамп'єр, графа Фландрії
  • Марія (1226—1256), дружина Людвіга II, герцого Верхньої Баварії
  • Маргарет (д/н—1277), аббатиса монастиря Вальдук

2. Дружина — Софія, донька Людвига IV, ландграфа Тюрингії

Діти:

ДжерелаРедагувати

  • Heinrich Neu: Heinrich II., Herzog von Brabant. In: Neue Deutsche Biographie (NDB). Band 8, Duncker & Humblot, Berlin 1969, ISBN 3-428-00189-3, S. 348
  • Nieus, Jean-François (2005). Un pouvoir comtal entre Flandre et France: Saint-Pol, 1000—1300. De Boeck & Larcier.
  • Fried, Johannes; Schieffer, Rudolf, eds. (2008). Deutsches Archiv fur Erforschung des Mittelalters. Bohlau Verlag GmbH & Cie, Koln Weimar Wien.