Генріх II (герцог Брабанту)

Генріх II Шляхетний (або Щедрий) (*Henri II le Magnanime, 1207 —1 лютого 1248) — 2-й герцог Брабанту в 12351248 роках, герцог Нижньої Лотарингії. До кінця його правління титул герцога Брабанта та Нижньої Лотарингі фактично поєдналися й «Нижня Лотарингія» фактично перестала використовуватися.

Генріх II
Henri II de Brabant
Народився1207(1207)
Левен
Помер1 лютого 1248(1248-02-01)
Левен, округ Левенd, Бельгія
ПохованняVillers Abbeyd
Діяльністьполітик
Титулгерцог Брабанту і Нижньої Лотарингії
Термін1235—1248 роки
ПопередникГенріх I
НаступникГенріх III
Конфесіякатолицтво
РідБрабантський дім
БатькоГенріх I
МатиМатильда Булонська
Брати, сестриGodfrey, Lord of Gaesbeekd, Марія Брабантська (імператриця Священної Римської імперії)[1], Adelaide of Brabantd, Matilda of Brabantd[1], Margaretha of Brabantd і Élisabeth de Brabantd
У шлюбі зМарія Гогенштауфен
Софія Тюринзька
Діти3 сина і 5 доньок
Герб
Герб

Життєпис

ред.

Походив з Лувенського (Брабантського) дому. Старший син Генріха I Сміливого, герцога Брабанту і Нижньої Лотарингії, та Матильди Булонської. Народився 1207 року. Дитиною декілька разів перебував у заручниках у короля Філіппа Швабського. 1215 року оженився з представницею імператорської династії Гогенштауфенів. Вперше згадано у хартіях батька 1221 року. В 1226 році Генріха було висвячено на лицаря.

Продовжував політику з розширення герцогства на схід, що призвело до конфліктів з Льєзьким єпископством. З 1237 року спільно з герцогством Лімбург боровся проти Льєжа. Натомість Генріх II уклав союз з імператором Фрідріхом II Гогенштауфеном. Боротьба з Льєзьким єпископоством тривала до 1243 року.

По смерті першої дружини Марії, одружився в 1240 році на Софії Тюринзькій. У тому ж році розгорівся конфлікт з Кельнським архієпископом Конрадом фон Гохштаденом з приводу графства Далем. Через союз з імператором Священної Римської імперії 1244 року отримав графство Далем.

Генріх III скористався неповноліттям своїх небожів — Оттона II, графа Гельдерн, і Вільгельма II, графа Голландії, для посилення впливу Брабанту в цих графствах. В 1247 році Генріх II відхилив пропозицію стати королем Німеччини. Натомість підтримав кандидатуру Вільгельма Голландського, якого до кінця року було обрано й визнано королем найбільшими німецькими феодалами та Папським престолом. Того ж року його дружина Софія успадкувала ландграфство Тюрингія. Тому Генріх II став спільно з дружиною керувати цим володінням.

12 січня 1248 року першим в історії Брабанту Генріх II публікує хартію, яка гарантувала недоторканність певних прав підданих, зокрема герцог відмовився від права «мертвої руки», права власності. Помер Генріх II 1 лютого 1248 року. Владу успадкував його старший син Генріх III.

Родина

ред.

1. Дружина — Марія, донька Філіппа I, короля Німеччини

Діти:

  • Генріх (1231—1261), герцог Брабанту
  • Філіпп
  • Матильда (1244—1288), дружина: 1) Роберта I, графа Артуа; 2) Гі III, графа Сен-Поль
  • Беатріс (1225—1288), дружина: 1) Генріха Тюринзького, короля Німеччини; 2) Вільгельма III де Дамп'єр, графа Фландрії
  • Марія (1226—1256), дружина Людвіга II, герцого Верхньої Баварії
  • Маргарет (д/н—1277), аббатиса монастиря Вальдук

2. Дружина — Софія, донька Людвига IV, ландграфа Тюрингії

Діти:

Джерела

ред.
  • Heinrich Neu: Heinrich II., Herzog von Brabant. In: Neue Deutsche Biographie (NDB). Band 8, Duncker & Humblot, Berlin 1969, ISBN 3-428-00189-3, S. 348
  • Nieus, Jean-François (2005). Un pouvoir comtal entre Flandre et France: Saint-Pol, 1000—1300. De Boeck & Larcier.
  • Fried, Johannes; Schieffer, Rudolf, eds. (2008). Deutsches Archiv fur Erforschung des Mittelalters. Bohlau Verlag GmbH & Cie, Koln Weimar Wien.

Примітки

ред.