Генріх Шенкер
Га́йнріх Ше́нкер (нім. Heinrich Schenker; 19 червня 1868, Вишнівчик або Підгайці[8] — 14 січня 1935, Відень) — музичний теоретик, знаний за те, що створив систематичний підхід до музичного аналізу, який сьогодні відомий як Шенкерівський аналіз.
| Генріх Шенкер | |
|---|---|
| нім. Heinrich Schenker | |
 | |
| Основна інформація | |
| Дата народження | 19 червня 1868[1][2][…] |
| Місце народження | Вишнівчик, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина |
| Дата смерті | 14 січня 1935[4][5][…] (66 років) або 13 січня 1935[6] (66 років) |
| Місце смерті | Відень, Федеративна держава Австрія |
| Причина смерті | цукровий діабет і артеріосклероз |
| Поховання | New Jewish Cemeteryd |
| Громадянство | Австрія |
| Професії | композитор, музикознавець, теоретик музики, музичний педагог, accompanist |
| Освіта | Віденський університет музики й виконавського мистецтва |
| Вчителі | Антон Брукнер, Franz Krennd і Кароль Мікулі |
| Відомі учні | Reinhard Oppeld і Alphonse Meyer de Rothschildd[7] |
| Інструменти | фортепіано |
 Файли у Вікісховищі | |
Життєпис ред.
Шенкер народився у селі Вишнівчик (тепер Теребовлянський район на Тернопільщині).
В дитинстві проявилися музичні здібності й в 13 років він переїхав до Львова, де вчився у Карла Микулі, учня Фредеріка Шопена. Пізніше він переїхав до Відня, де навчався у Антона Букнера і став визначним піаністом, спеціалізуюсь як вокальний аккомпаніст та камерний ансамбліст. Приватно викладав фортепіано та музичну теорію. Серед студентів були Вілгельм Фуртвенґлер, Антон фан Гобокен та Фелікс Зальцер.
Ідеї відносно анлізу були вперше представлені в підручнику Гармонія в 1906 році та далі ровинені в підручнику Контрапункту (1910). Шенкер вважав свій підхід до аналізу музичних творів засобом кращого розуміння їхнього виконання. Це особливо яскраво виявилось у виданнях творів сонат Людвіга Бетховена під його редакцією.
В 1932 році надрукував П'ять Графічних Музичних Аналізів (Fünf Urlinie-Tafeln), які показали глибину системи аналізу, що сьогодні іменована за ним. Після смерті Шенкера його спадщина була передруковена в 1935 році, а в 1960 та в 1979 роках з'явилися в англійському перекладі.
Інші музичні теоретики, наприклад Фелікс Зальцер та Карл Шахтер, також додали та розвинули ідеї Шенкера. В 1960-их роках система аналізу Шенкера здобувала все більше прихильників, а в 80-их роках стала одним з найважливіших методів аналізу в Північній Америці.
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б Encyclopædia Britannica
- ↑ SNAC — 2010.
- ↑ Oesterreichisches Musiklexikon / Hrsg.: Österreichische Akademie der Wissenschaften
- ↑ Deutsche Biographie — München BSB, Historische Kommission bei der Bayerischen Akademie der Wissenschaften, 2001.
- ↑ Library of Congress Authorities — Library of Congress.
- ↑ http://www.schenkerdocumentsonline.org/profiles/person/entity-000743.html
- ↑ Колодницький С. Шенкер Генріх… — С. 633.
Джерела ред.
- Колодницький С. Шенкер Генріх // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 633. — ISBN 978-966-528-279-2.