Гедеон Радаї

угорський поет

Гедеон Радаї
угор. Ráday Gedeon
Raday Gideon Mark Quirin KlimessThomas.jpg
Народився 1 жовтня 1713(1713-10-01)
Alsóludányd, Ludányhalászid, Ноґрад, Угорщина
Помер 6 серпня 1792(1792-08-06) (78 років)
Пецель, Подчетртек, Словенія
Країна Flag of the Habsburg Monarchy.svg Угорщина
Діяльність поет
Знання мов угорська[1]
Титул граф[d]
Посада members of the lower house of Hungarian Dietd
Батько Pál Rádayd
Брати, сестри Естер Радайd

Граф Гедеон Радаї (угор. Ráday Gedeon; 1 жовтня 1713, село Луданьхаласі, поблизу Сечень — 6 серпня 1792, Пецель) — угорський поет.

БіографіяРедагувати

Отримав прекрасну освіту в лютеранському ліцеї в міста Пожонь (нині Братислава). Пізніше в 1731-1733 вивчав право і теологію в університетах Берліна і Франкфурта на Одері. Повернувшись на батьківщину в Угорщину, оселився в Пецелі.

Представляв інтереси громади Пецеля в Пешті, був старостою місцевої угорської реформатської церкви. Відмовився від будь-яких титулів і привілеїв.

Був бібліофілом, і присвятив своє життя збору сімейної бібліотеки. Його бібліотека містила класичні твори кращих авторів з усіх галузей наук, а також найбільшу в Угорщині колекцію літератури епохи французького просвітництва.

Радаї брав активну участь в літературному житті Угорщини.

Він був першим, хто ввів в угорську поезію за зразком західних літератур розмір і риму і успішно застосовував їх у своїх віршах угорською мовою.

З його поетичної спадщини до наших днів збереглося мало, лише 42 опублікованих ним віршів, але його роль в угорському літературному житті була більш важливою, ніж його власні твори.

Гедеон Радаї — меценат, який надавав допомогу і фінансову підтримку угорським літераторам і поетам. Він фінансував кілька періодичних видань, в тому числі в галузі театрального мистецтва. Своєю допомогою надихав і допомагав талановитим авторам нового покоління. Молодь називала його «батьком угорських літераторів».

ПриміткиРедагувати

  1. Dr. Constant v. Wurzbach Ráday, Gedeon (I.) Graf // Biographisches Lexikon des Kaiserthums Oesterreich: enthaltend die Lebensskizzen der denkwürdigen Personen, welche seit 1750 in den österreichischen Kronländern geboren wurden oder darin gelebt und gewirkt habenWien: 1856. — Vol. 24. — S. 171.

ДжерелаРедагувати