Гвінейниця австралійська
| Гвінейниця австралійська | ||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||
| Microeca fascinans (Latham, 1802) | ||||||||||||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||||||||||
|
Гвінейниця австралійська[2] (Microeca fascinans) — вид горобцеподібних птахів родини тоутоваєвих (Petroicidae). Мешкає в Австралії та Нової Гвінеї.
Опис ред.
Довжина птаха (включно з хвостом) становить 12-14 см, вага 14-18 г.[3] Верхня частина тіла коричнювата, нижня- світло-сіра. Хвіст чорний або темно-коричневий, з білим кінцем. Дзьоб короткий, пристосований для полювання на комах. Між дзьобом і очима є чорні смужки. Ноги чорні.
Номінативний підвид M. f. fascinans має світло-сірі груди і білий живіт, його спина сіро-коричнева, крила темно-коричневі з білими краями. Підвид M. f. assimilis досить схожий, однак має темніше забарвлення, його груди і живіт сірі. Підвид M. f. pallida має невеликі розміри- до 13 см. Забарвлення птахів підвиду M. f. pallida помітно блідіше, ніж в інших підвидів, піщано-коричневе.
Поширення і екологія ред.
Австралійські гвінейниці мешкають по вісй території Австралії (за винятком Тасманії[4][5], а підвид M. f. zimmeri- ще й на південному сході Нової Гвінеї[6]. Цей вид птахів мешкає на відкритих і напіввідкритих територіях, таких як чагарники, зарості біля річок, а також в парках і садах. Австралійська гвінейниця уникає людських поселень.
Підвиди ред.
Виділяють чотири підвиди австралійської гвінейниці:[7]
- M. f. zimmeri Mayr & Rand, 1935 (південний схід Нової Гвінеї);
- M. f. pallida De Vis, 1885 (північна Австралія);
- M. f. fascinans (Latham, 1802) (східна і південно-східна Австраляї);
- M. f. assimilis Gould, 1841 (центральна, південна і південно-західна Австралія).
Раціон ред.
Австралійська гвінейниця харчується комахами, яких вона шукає на землі або ловить в польоті.
Розмноження ред.
Сезон розмноження триває з вересня по листопад. Австралійські гвінейниці будують невелике гніздо з сухої трави і листя, яке скріплюють павутинням. В кладці 2 яйця, інкубація триває 16-18 днів.
Примітки ред.
- ↑ BirdLife International (2012). Microeca fascinans. Архів оригіналу за 2 червня 2018. Процитовано 26 листопада 2013.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Wood, K. A, Thompson, N. and Ley, A. J. 2008. Breeding Territories and Breeding Success of the Jacky Winter Microeca fasinans in South-eastern Queensland [Архівовано 6 серпня 2019 у Wayback Machine.]. – Australian Field Ornithology 25: 121–131. ISSN 1448-0107
- ↑ Morcombe, Michael (2012) Field guide to Australian birds. Pascal Press, Glebe, NSW. Revised edition. ISBN 978174021417-9
- ↑ Reid, J. R. W. and Gillen, J. S. 2013. Riparian bird assembladges of Cooper Creek, South Australia [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]. – South Australian Arid Lands Natural Resources Management Board.
- ↑ Bell, H. L. 2008. Abundance and seasonality of the savannah avifauna at Port Moresby, Papua New Guinea [Архівовано 3 грудня 2015 у Wayback Machine.]. – Ibis 124: 252–274. DOI:10.1111/j.1474-919X.1982.tb03772.x
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2019). Australasian robins, rockfowl, rockjumpers, Rail-babbler. World Bird List Version 9.2. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 6 травня 2014. Процитовано 16 June 2019.