Гвідобальдо дель Монте
Гвідобальдо дель Монте (італ. Guidobaldo Del Monte, 11 січня 1545, Пезаро — 6 січня 1607, Момбароччо) — італійський математик, астроном, філософ, механік. Був другом і покровителем Галілея.[1] Його книжка «Liber Mechanicorum», опублікована у Пезаро у 1577 році вважається найважливішою для свого часу працею зі статики з часів античної Греції.[2]
| Гвідобальдо дель Монте | |
|---|---|
| Guidobaldo Del Monte | |
 | |
| Народився |
11 січня 1545 Пезаро |
| Помер |
6 січня 1607 (61 рік) Момбароччо, Герцогство Урбіно, тепер в межах провінції Пезаро-е-Урбіно |
| Країна |
 Велике герцогство Тосканське |
| Діяльність | астроном, математик, філософ, фізик, письменник-документаліст |
| Alma mater | Падуанський університет |
| Галузь | математика, механіка, астрономія |
| Вчителі | Laurentius Abstemiusd і Federico Commandinod |
 Гвідобальдо дель Монте у Вікісховищі | |
Біографія ред.
Гвідобальдо дель Монте народився 11 січня 1545 року у місті Пезаро у шляхетній і багатій родині.[1]. Його батько, Раньєрі, одержав титул маркіза дель Монте від герцога Урбіно Гвідобальдо II делла Ровере. Батько був відомим військовим і автором двох книжок з воєнного будівництва.[1]
З 1564 року вивчав математику у Падуанському університеті. У Падуї Гвідобальдо товаришував з Торквато Тассо.[1][2]
Служив у війську Габсбургів у війні проти Османської імперії.[2] Незабаром після закінчення війни з Туреччиною він вийшов у відставку, жив в сімейному замку Момбароччо, де продовжив свої дослідження аж до своєї смерті.[1] Його вчителем з математики тут був Федеріко Коммандіно.[1][2] У 1588 році був призначений керівником з фортифікаційних робіт в Тоскані.[2]
Був покровителем Галілео Галілея, відіграв велику роль у призначеннях його на посади у Пізі і Падуї.[1] Окрім Галілея, Гвідобальдо мав контакти і листування з іншими вченими і математиками свого часу, в тому числі Джакомо Контаріні[it] і Франческо Бароцці.[2]
Наукова діяльність ред.
Твори ред.
Його книжка «Liber Mechanicorum», опублікована у Пезаро у 1577 році вважається найважливішою для свого часу працею зі статики з часів античної Греції. В ній він полімізує з такими авторами як Джордано Немораріо, Тарталья, Кардано, Бенедетті. Деякі положення, викладенні в книзі, були не прийняті Галелеєм, однак більша частина їх була прийнята вченим і представляла основу для його подальших досліджень.[2]
- Liber mechanicorum. — Pesaro, 1577,
- Planisphaeriorum, 1579,
- Equilibrium of Planes, 1588,
- Perspectivae libri sex, 1600,
- Problematum astronomicorum, 1609,
- De cochlea, 1615.
Примітки ред.
- ↑ а б в г д е ж Richard S. Westfall. Monte, Guidobaldo. The Galileo Project. Rice University. Архів оригіналу за 8 травня 2019. Процитовано листопад 2016. (англ.)
- ↑ а б в г д е ж Guidobaldo Del Monte. Mathematica Italiana. Centro di Ricerca Matematica "Ennio De Giorgi", Pisa. 2008-2011. Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано листопад 2016. (італ.)
Посилання ред.
- J. J. O'Connor, E. F. Robertson (July 2009). Guidobaldo Marchese del Monte. History of Mathematics archive. University of St. Andrews. Архів оригіналу за 14 січня 2017. Процитовано листопад 2016. (англ.)
