Гарячка лісу Барма
Гарячка лісу Барма (англ. Barmah Forest fever) — ендемічне вірусне інфекційне захворювання. Австралія — єдина країна, де виявлено цю хворобу. У Квінсленді щороку повідомляється про 400 випадків цієї хвороби.
| Гарячка лісу Барма | |
|---|---|
| Спеціальність | інфекційні хвороби |
| Симптоми | гарячка, головний біль, артралгія[1], міалгія, перевтома і артрит |
| Причини | Barmah Forest virusd |
| Метод діагностики | ПЛР і вірусна культура |
| Ведення | підтримуюча терапіяd |
| Класифікація та зовнішні ресурси | |
| МКХ-10 | B34.8 |
Етіологія ред.
| Barmah Forest Virus | ||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
![Структура вірусу лісу Барми при проведенні кріоелектронної мікроскопії[2]](/wiki/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:Emd-1886.png) Структура вірусу лісу Барми при проведенні кріоелектронної мікроскопії[2]
| ||||||||||
| Класифікація вірусів | ||||||||||
| ||||||||||
Збудником є РНК-вмісний вірус роду Alphavirus. Вперше виділений у Національному парку Барма в північній Вікторії в 1974 році[3]. Перший спалах хвороби серед людей відбувся у 1992 році. Вірус належить до групи з 6 артритогенних (які спричинюють ураження суглобів) альфавірусів, куди входять ще збудники гарячки Росс Рівер, чікунгуньї, гарячки Сіндбіс, о'ньйонг'ньйонг та гарячки Маяро.
Епідеміологічні особливості ред.
Основним джерелом є сумчасті тварини, особливо опосуми, кенгуру, валлабі, коні. Передача вірусу може відбуватися людині лише трансмісивно через укуси заражених комарів. Хоча наразі хвороба ендемічна лише в материковій частині Австралії, потенціал поширення вірусу можливий на сусідню Тасманію, Нову Зеландію та Папуа-Нову Гвінею виходячи з присутності як ймовірних хазяїв, так і переносників. Здійснюють передачу збудника кілька видів комарів, зокрема Aedes vigilax та Culex annulirostris. Найбільше випадків захворювання реєструється в лютому та квітні з чіткою сезонною тенденцією (літо-осінь для Південної півкулі). Безпосередній контакт із зараженою людиною або твариною не спричинює зараження.
Патогенез ред.
Альфавіруси поширюються через кров до печінки, селезінки, м'язів та лімфатичних вузлів, які є первинним місцем реплікації після укусу зараженого комара. Переважним механізмом проявів є вивільнення прозапальних медіаторів переважно ІЛ-6, ІЛ-1, хемокінового ліганду 2 (CCL2) і моноцитарного хеміотактичного білку-1 (MCP-1).
Клінічні прояви ред.
Інкубаційний період триває 3-11 днів. Головними проявами є запалення та біль у суглобах і має подібні прояви до гарячки Росс Рівер, але зазвичай прояви тривають менший час. Прояви можуть включати гарячку, головний біль, втому, артралгії, набряк суглобів — уражаються колінні, зап'ясткові, гомілковостопні, міжфалангові суглоби, міалгії та плямисто-папульозні висипання на шкірі. Деякі люди, особливо діти, можуть перенести хворобу безсимптомно.
Початкова гарячка та дискомфорт тривають лише кілька днів, але деякі люди можуть відчувати біль у суглобах, втому та міальгії до шести місяців. Більшість людей можуть повернутися до роботи протягом декількох днів після захворювання, хоча артралгії та міальгії можуть спричинити деякі довгострокові обмеження в деяких заняттях.
Діагностика ред.
Швидкість осідання еритроцитів, С-реактивний білок зазвичай у нормі або їх рівень є незначно підвищеним, кількість лейкоцитів крові зазвичай є нормальним. Рідкісні суглобові випоти переважно містять моноцити.
Лікування ред.
Специфічного противірусного лікування не розроблено. Проводиться патогенетичну терапію, направлену на зменшення запалення суглобів і м'язів, покращення рухів тощо.
Профілактика ред.
Специфічної профілактики не розроблено. Вживаються запобіжні заходи проти укусу комарів:
- використання репеллентів від комах та світлого захисного одягу;
- уникання перебування назовні під час значного навантаження повітря комарами, зокрема, ранніми вечорами в теплі місяці;
- встановлення захисних протимоскітних сіток на вікнах у житлових будинках;
- регулярна перевірка свого житла на предмет потенційних місць розплодження комарів, наприклад, будь-які незакриті ємності з водою, невеликі басейни та старі шини слід регулярно спорожнювати від зайвої води.
Програми ліквідації комарів є найефективнішим способом контролю за поширенням хвороби.
Примітки ред.
- ↑ Disease Ontology — 2016.
- ↑ Kostyuchenko, V. A.; Jakana, J.; Liu, X.; Haddow, A. D.; Aung, M.; Weaver, S. C.; Chiu, W.; Lok, S. -M. (2011). The Structure of Barmah Forest Virus as Revealed by Cryo-Electron Microscopy at a 6-Angstrom Resolution Has Detailed Transmembrane Protein Architecture and Interactions. Journal of Virology. 85 (18): 9327—9333. doi:10.1128/JVI.05015-11. PMC 3165765. PMID 21752915.
- ↑ Smith, D.W. (May 2011). «The viruses of Australia and the risk to tourists». Travel Medicine and Infectious Diseases. 9 (3): 113—125. (англ.)
Джерела ред.
- Інфекційні хвороби: енциклопедичний довідник / за ред. Крамарьова С. О., Голубовської О. А. — К.: ТОВ «Гармонія», 2-е видання доповнене та перероблене. 2019. — 712 с. ISBN 978-966-2165-52-4 (Крамарьов С. О., Голубовська О. А., Шкурба А. В. та ін.) / С. 120—121.
- Queensland Government home For Queenslanders Health and wellbeing Health conditions directory. Infections and Parasites. Viral Infections Barmah Forest Virus [1] [Архівовано 3 березня 2016 у Wayback Machine.] (англ.)
- Paul Griffin Barmah Forest Virus. Antimicrobe [2] [Архівовано 28 серпня 2019 у Wayback Machine.] (англ.)
- SA Health Barmah Forest virus infection — including symptoms, treatment and prevention [3] [Архівовано 16 липня 2019 у Wayback Machine.] (англ.)
Посилання ред.
- Richard Macey. Mozzies carrier of 'emerging virus' The Age. January 3, 2006 [4] [Архівовано 23 серпня 2019 у Wayback Machine.] (англ.)