Гарун ар-Рашид або Гарун аль-Рашид (*17 березня 763 — †24 березня 809) — п'ятий халіф Аббасидського халіфату, знаменитий завдяки згадкам у «Казках тисячі й однієї ночі».

Гарун аль-Рашид
هارون الرشيد
Гарун аль-Рашид
Гарун аль-Рашид
халіф
Початок правління: 14 вересня 786
Кінець правління: 24 березня 809

Попередник: Муса аль-Хаді
Наступник: Аль-Амін

Дата народження: 17 березня 763(0763-03-17)
Місце народження: Рей
Країна: Багдадського халіфату
Дата смерті: 24 березня 809(0809-03-24) (46 років)
Місце смерті: Тус
Поховання Harun ِal-Rashid Mausoleumd
Діти: аль-Амін, аль-Мамун, аль-Мутасім
Династія: Аббасиди
Батько: Мухаммад ібн Мансур аль-Махді
Мати: аль-Хайзуран

Гарун ар-Рашид правив з 786 по 809 у період найвищого розквіту халіфату, процвітання наук, культури та релігії. Він заснував у Багдаді бібліотеку Будинок Мудрості.

Значну частину його правління фактично керували державою представники родини Бармакидів.

Ім'я Гарун ар-Рашида оточене численними легендами, одна з яких стверджує, що халіф любив переодягатися в звичайного міщанина й блукати містом, щоб познайомитися з життям своїх підданих.

Прізвище ар-Рашид («Справедливий») отримав не від нащадків, а від свого батька, халіфа Мухаммада ібн Мансура аль-Махді, коли був призначений спадкоємцем престолу.

Коротка біографія ред.

 
Гарун ар-Рашид, малюнок з Казок тисячі й однієї ночі.

Став халіфом і правив за допомогою візирів із родини Бармакидів, що представляли іранську феодальну аристократію, а після їх відсторонення в 803 році став правити одноосібно. Цей процес супроводжувався репресіями, в ході яких потрапили в ув'язнення або були страчені багато представників Бармакидів (у тому числі знаменитий візир Джафар, якого цикл «Тисячі і однієї ночі» зображує другом і постійним супутником халіфа в його нічних подорожах по Багдаду).

Перший період правління Харуна ар-Рашида ознаменувався економічним і культурним розквітом. Халіф заснував у Багдаді великий університет і бібліотеку, заохочував заняття науками, поезією і музикою. До Гаруна ар-Рашида був наближений поет Аббас ібн аль-Ахнаф, представник покоління, який відмовився від канонізованих форм доісламської поезії. При ньому в Халіфаті досягли значного розвитку сільське господарство, ремесла, торгівля і культура (переважно література). Разом з тим намітилися ознаки його розпаду: антиурядові повстання в Дейлеме, Сирії та інших областях.

Халіф продовжував боротьбу з Візантією, що почалася до нього.

Помер у 809 році під час військового походу, для придушення повстання Рафі ібн Лейса в Середній Азії. За легендою його останніми словами були «О Безсмертний! Прости смертного».

Див. також ред.

Джерела ред.

Посилання ред.