Бармакиди

Бармакиди (البرامكة‎ - ал-Бармак або Бармекид) - перський рід, з якого вийшли верховні жерці храму Навбехар поблизу Балха (сучасний північний Афганістан), міністри, великі везирі Багдадського халіфату часів Аббасидів у 749-803 роках. Вони суттєво впливали на політику каліфів особливо за часів Гаруна ар-Рашида.

Балх (Бактри) - месцепоходження родини Бармакидів

Бармак - це арабізоване слово від санскриту "Прамух" - спадкового верховного жерця. Жерці цієї родни володіли землями навколо храму Навбехар розміром 1560 км². Вплив представників роду у північному Ірані був значним. Отримання доступу представників перського жрецького роду в ісламській арабській державі було своєрідним компромісом між арабським загарбниками та місцевою іранською аристократією.

Представники роду

• Бармак (наприкінці VII-початок VIII ст.)
• Халід ібн Бармак (705-782)
• Яг'я ібн Халід Бармакі (738-806)
• Фадл ібн Яг'я Бармакі (765-809)
• Джаафар ібн Яг'я Бармакі (767-803)

Джерела

• Cyril Glassé (ed.), The New Encyclopedia of Islam, Lanham, MD: Rowman & Littlefield Publishers, revised ed., 2003, ISBN 0759101906, Excerpt from: pg 6: "The 'Abbasid dynasty ruled with the help of the Barmakids, a prominent Persian family from Balkh who, before their conversion, had been priests in the Bhuddist monestary of Nawbahar".
• Le Strange G., Baghdad during the Abbasid caliphate, L., 1900. (англ.)