Бармакиди

Бармакиди (البرامكة — ал-Бармак або Бармекид) — перський рід, з якого вийшли верховні жерці храму Навбехар поблизу Балха (сучасний північний Афганістан), міністри, великі везирі Багдадського халіфату часів Аббасидів у 749-803 роках. Вони суттєво впливали на політику каліфів особливо за часів Гаруна ар-Рашида.

Балх (Бактри) — месцепоходження родини Бармакидів

Бармак — це арабізоване слово від санскриту «Прамух» — спадкового верховного жерця. Жерці цієї родни володіли землями навколо храму Навбехар розміром 1560 км². Вплив представників роду у північному Ірані був значним. Отримання доступу представників перського жрецького роду в ісламській арабській державі було своєрідним компромісом між арабським загарбниками та місцевою іранською аристократією.

Представники роду

Бармак (наприкінці VII-початок VIII ст.)
Халід ібн Бармак (705—782)
Яг'я ібн Халід Бармакі (738—806)
Фадл ібн Яг'я Бармакі (765—809)
Джаафар ібн Яг'я Бармакі (767—803)

Джерела

Cyril Glassé (ed.), The New Encyclopedia of Islam, Lanham, MD: Rowman & Littlefield Publishers, revised ed., 2003, ISBN 0759101906, Excerpt from: pg 6: «The 'Abbasid dynasty ruled with the help of the Barmakids, a prominent Persian family from Balkh who, before their conversion, had been priests in the Bhuddist monestary of Nawbahar».
Le Strange G., Baghdad during the Abbasid caliphate, L., 1900. (англ.)