Каніфоль
Каніфо́ль (від назви давньогрецького міста Колофон), га́рпіус[1] (від нід. harpuis)[2] — крихка, скловидна, аморфна, з раковинним зламом маса від темного-червоного до світлого-жовтого кольору. Входить до складу смол хвойних дерев і отримується як залишок після відгону із них летких частин. Сильнополярна смола[3].
| Каніфоль | |
 | |
| З матеріалу | plant resind |
|---|---|
 Каніфоль у Вікісховищі | |
Каніфоль розчиняється в органічних розчинниках (спирті, етері, бензолі, хлороформі), не розчиняється у воді. Температури розм'якшення і плавлення залежать від складу (джерела) і коливаються в межах 50—70 °C і 100—120 °C відповідно. Складається з суміші (у вмісті переважають смоляні кислоти (80-95 %)) ненасичених кислот, основна з яких — абієтинова кислота (C19H29COOH). Каніфоль не має вираженої точки плавлення і застигання.
Каніфоль і її похідні застосовують для проклейки паперу і картону, як емульгатор у виробництві синтетичного каучуку, гуми, пластмас, штучної шкіри, лінолеуму, мила, лаків і фарб, електроізоляційних мастик і компаундів. Застосовують також як флюс у лудінні і паянні. Крім того, каніфоллю натирають смички струнних музичних інструментів, взуття балерин.
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ Гарпіус // Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / уклад. і гол. ред. В. Т. Бусел. — 5-те вид. — К. ; Ірпінь : Перун, 2005. — ISBN 966-569-013-2.
- ↑ Словник іншомовних слів / за ред. О. С. Мельничука. — К. : Головна редакція Української Радянської Енциклопедії АН УРСР, 1974.
- ↑ Каніфоль: що це, хімічна формула і застосування. Архів оригіналу за 22 лютого 2022.
Посилання ред.
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Каніфоль |
| У Вікісловнику є сторінка каніфоль. |
|
Це незавершена стаття з хімії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |