Гаральд Едельстам
Гаральд Едельстам (швед. Harald Edelstam; 17 березня 1913 — 16 квітня 1989) — шведський дипломат і політик. Ім'я Едельстама стало відомо у зв'язку з його діяльністю з порятунку життів великої кількості опозиціонерів після військового путчу в Чилі в 1973 році. Під час Другої світової війни Гаральд Едельстам рятував бійців Опору і євреїв. Іноді його називали «другим Раулем Валленбергом» або «Раулем Валленбергом 1970-х».
| Гаральд Едельстам | |
|---|---|
| швед. Harald Edelstam | |
 | |
| Ім'я при народженні | швед. Gustaf Harald Edelstam |
| Народився | 17 березня 1913[1][2] Стокгольм, Швеція |
| Помер | 16 квітня 1989[1][2][3] (76 років) Стокгольм, Швеція ·злоякісна пухлина |
| Країна |  Швеція |
| Діяльність | дипломат, політик |
| Знання мов | шведська[4] |
| Посада | ambassador of Sweden to Indonesiad, посол, посол і посол |
| Рід | Edelstamd |
| Батько | Fabian Edelstamd |
| Брати, сестри | Axel Edelstamd |
| Нагороди |        |
| Сайт | edelstam.org/background/ |
Біографія
ред.Раннє життя
ред.Гаральд Едельстам народився в дворянській сім'ї. Його батьки — камергер Фабіан Едельстам і Хілма Дікінсон[5]. Він навчався в Королівській військовій академії в Карлсберзі, а потім в 1939 році здав перший державний іспит на юриста. Слідом за цим Едельстам отримав звання аташе при відомстві закордонних справ Швеції і в тому ж році направлений на службу в Рим[6]. Під час Другої світової війни Едельстам також служив в Берліні (1941) і Осло (1942).
Кар'єра
ред.У другій половині війни Едельстам, служив дипломатом в окупованій Норвегії, допомагав бійцям Опору і євреям. Будучи в хороших відносинах з командувачем німецьких військ в Норвегії, начальниками місцевих СД і Гестапо, він виконував функції посередника між німцями і норвезьким рухом Опору «Hjemmefront», де його називали «Чорним первоцвітом» (по алюзії з персонажем роману і фільму «Червоний первоцвіт»).
У 1948—1952 — перший секретар посольства в Гаазі, а в 1952—1954 — в Варшаві. Кілька років Едельстам пропрацював на посаді секретаря міністерства закордонних справ, потім отримав посаду заступника керівника відділу, а з 1958 року служив на посаді радника посольства у Відні[5].
У 1962—1965 роках — генеральний консул в Стамбулі[6]. У 1965—1969 — посол в Індонезії. У 1969—1971 посол в Гватемалі. Допомагав повстанцям, які діяли проти місцевого уряду.
У 1971 році Едельстам був призначений Улофом Пальме послом Швеції в Сантьяго-де-Чилі[5]. Едельстам відкрито висловлював свою симпатію президенту-соціалісту Сальвадору Альєнде. Після його повалення Едельстам врятував життя багатьом чилійцям, надавши їм супровід і політичний притулок в Швеції. Едельстам вивіз із Чилі Міріам Контрерас, особисту секретарку Альєнде[7], чотирирічну дочку вождя чилійських комуністів Володі Тейтельбойм, перуанського лівого партизана Уго Бланко і багатьох інших. Крім того Едельстам допомагав врятуватися громадянам інших країн Південної Америки, що втекли в Чилі від режимів військової диктатури в Уругваї і Бразилії. Багато з політичних біженців, яких врятував Едельстам, були членами ліворадикальної організації Тупамарос, що бородися проти уругвайської диктатури[8].
Свій найвідважніший вчинок Едельстам зробив в чилійській столиці в ході путчу у будівлі кубинського посольства під час його облоги танками. Кубинці чинили відчайдушний опір, але за своєю чисельністю і озброєнням явно поступалися путчистам. Оголосивши територію посольства Куби частиною свого посольства, Гаральд Едельстам з прапором Швеції в руках встав між кубинським посольством і танками, які були змушені припинити стрілянину[9]. Кубинці встигли зайти в автобуси і за допомогою шведського посольства потім перебратися на батьківщину. Коли пізніше Едельстама запитали, навіщо він це зробив, він нібито відповів: «Тому що я не можу миритися з несправедливістю». Всього Едельстам врятував 1300 осіб.
Військовий режим Піночета, природно, не оцінив втручання Едельстама і після обміну дипломатичними нотами з Швецією зажадав видворення дипломатичної місії з країни[10][11]. Пізніше Едельстам побував на Кубі на запрошення Фіделя Кастро, де шведа приймали як справжнього героя. У 1970-ті роки Едельстам був визнаним кумиром лівого студентства в Швеції, ходили чутки, що Едельстам отримає Нобелівську премію миру.
У 1974—1979 роках Едельстам був послом Швеції в Алжирі. У 1979 вийшов у відставку. На пенсії допомагав численним чилійським біженцям інтегруватися в шведське суспільство.
Едельстам помер від раку в 1989 році.
В культурі
ред.Біографія Гаральда Едельстама лягла в основу фільму «The Black Pimpernel» (2007)[12].
У 2019 році був зображений у фінсько-чилійському телесеріалі «Невидимі герої».
Нагороди
ред.Список нагород Едельстама[6]:
- Лицар ордена Полярної зірки
- Командор ордена Оранжево-Нассау
- Командор австрійського ордена «За заслуги»
- Лицар першого ступеня ордена Святого Олава
- Офіцер ордена Білого слона
- Лицар ордена Данеброга
- Лицар ордена Корони Італії
Примітки
ред.- ↑ а б в Deutsche Nationalbibliothek Record #1047271125 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б в Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б GeneaStar
- ↑ Identifiants et Référentiels — ABES, 2011.
- ↑ а б в 252 (Vem är det : Svensk biografisk handbok / 1985). runeberg.org (швед.). Архів оригіналу за 26 квітня 2019. Процитовано 19 червня 2019.
- ↑ а б в 299 (Vem är Vem? / Stor-Stockholm 1962). runeberg.org (швед.). Архів оригіналу за 26 квітня 2019. Процитовано 19 червня 2019.
- ↑ Allende's lover claims he committed suicide. www.latinamericanstudies.org. Архів оригіналу за 2 грудня 2020. Процитовано 19 червня 2019.
- ↑ Padilla, Fernando Camacho. Los asilados de las embajadas de Europa Occidental en Chile tras el golpe militar y sus consecuencias diplomáticas: El caso de Suecia. European Review of Latin American and Caribbean Studies (англ.). Архів оригіналу за 22 квітня 2019. Процитовано 19 червня 2019.
- ↑ Event Archive: Joan Baez - Commonwealth Club. web.archive.org. 26 вересня 2007. Архів оригіналу за 26 вересня 2007. Процитовано 19 червня 2019.
- ↑ Padilla, Fernando Camacho (15 жовтня 2006). Los asilados de las Embajadas de Europa Occidental en Chile tras el golpe militar y sus consecuencias diplomáticas: El caso de Suecia. European Review of Latin American and Caribbean Studies (ісп.). с. 21—41. doi:10.18352/erlacs.9646. ISSN 1879-4750. Архів оригіналу за 23 квітня 2019. Процитовано 19 червня 2019.
- ↑ Pappa räddade liv – blev mobbad på UD | Debatt | Expressen. www.expressen.se (швед.). Архів оригіналу за 19 червня 2019. Процитовано 19 червня 2019.
- ↑ The Black Pimpernel, архів оригіналу за 10 серпня 2020, процитовано 19 червня 2019