Ганс Пфіцнер

німецький композитор

Ганс Пфіцнер (нім. Hans Pfitzner; 5 травня 1869, Москва — 21 травня або 22 травня 1949, Зальцбург) — німецький композитор, диригент і публіцист.

Ганс Пфіцнер
нім. Hans Pfitzner
Hans Pfitzner by Wanda von Debschitz-Kunowski, ca 1910.jpg
Основна інформація
Дата народження 5 травня 1869(1869-05-05)[1][2][…]
Місце народження Москва, Російська імперія[4][5][5]
Дата смерті 22 травня 1949(1949-05-22)[1][5] (80 років)
Місце смерті Зальцбург, Окупація Австрії союзниками[4][5]
Поховання
Громадянство Німеччина
Професії композитор, диригент, викладач університету, письменник, піаніст
Освіта Гохська консерваторіяd
Вчителі Іван Кнорр
Відомі учні Ture Rangströmd
Жанри опера і класична музика
Нагороди
Автограф Hans Pfitzner Autogramm 1932-05-06.jpg
CMNS: Файли у Вікісховищі

БіографіяРедагувати

Син скрипаля оркестру Большого театру (Москва). У 1872 сім'я переїхала до Франкфурту. Першу пісню написав в 1884 році. Навчався у І. Кнорра та Г. Рімана. З 1892 року викладав музику, з 1908 року — директор Консерваторії в Страсбурзі, в 1910—26 роках — директор Муніципальної опери в Страсбурзі. У 1920—29 роках викладав композицію в Берлінській академії мистецтв, в 1929—34 роках — в Академії музики в Мюнхені. У 1934 нагороджений медаллю Гете. У 1944 переїхав до Відня, де помер. Серед учнів Пфіцнера — видатні диригенти і композитори, в тому числі О. Клемперер, К. Орф, Ш. Мюнш.

У своїх музичних творах Пфіцнер розвивав естетику пізнього романтизму. Популярність йому принесла опера «Палестрина» (1917, Мюнхен; на власне лібрето), написана в традиціях Р. Вагнера. Серед відомих творів Пфіцнера в інших жанрах кантата «Про німецьку душу» (1921, на вірші Й. Айхендорфа), фортеп'янний концерт Es-dur (1922), скрипковий концерт h-moll (1923), струнний квартет cis-moll (1925).

У публіцистиці виявляв себе як консерватор і націоналіст. У книзі «Нова естетика музичної імпотенції» (1920) виступав проти нівелювання національної своєрідності як тенденції, властивій авангардній музиці, проти «узагальненої мелодії, яка належить всім і нікому»[6]. Слово «інтернаціоналізм» для Пфіцнера було лайливим («американсько-інтернаціональна вульгарщина»)[7]. Причиною розквіту «музичної імпотенції», антинаціонального, «комуністичного» руху в мистецтві в цілому, на думку Пфіцнера, був «міжнародно-єврейський дух» (judisch-internationaler Geist)[8]. «Антинімецьке» для Пфіцнера було синонімом «атональності, інтернаціоналізму, американізму, німецького пацифізму. Воно загрожує нашому існуванню, з усіх боків штурмує нашу культуру, а з нею і європейську [культуру в цілому]»[9].

Серед записів як диригент виділяються симфонії Людвіга ван Бетовена.

 
Поштова марка, випущена до 125-річчя Ганса Пфіцнера

Музичні твориРедагувати

  • Опера «Бідний Генріх» (1895, Майнц)
  • Опера «Роза з саду любові» (1901, Ельберфельд)
  • Опера «Палестрина» (1917, Мюнхен), авторське позначення — «музична легенда»
  • Концерт для фортеп'яно з оркестром мі бемоль мажор, тв. 31 (закінчений в 1922 році).
  • Кантата «Про німецької душі», тв. 28 (1921)
  • Хорова фантазія «Темне царство», тв. 38 (1929)

Літературні твориРедагувати

КнигиРедагувати

  • Vom musikalischen Drama. München / Leipzig, 1915.
  • Futuristengefahr. München / Leipzig, 1917.
  • Die neue Ästhetik der musikalischen Impotenz. München, 1920.
  • Werk und Wiedergabe. Augsburg, 1929
  • Über musikalische Inspiration. Berlin 1940.

СтаттіРедагувати

  • Gesammelte Schriften. 3 Bde. Augsburg, 1926—1929.
  • Gesammelte Schriften. Bd.4, hrsg. von Bernhard Adamy. Tutzing, 1987.

ПриміткиРедагувати

  1. а б Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. Encyclopædia Britannica
  3. SNAC — 2010.
  4. а б Deutsche Nationalbibliothek, Staatsbibliothek zu Berlin, Bayerische Staatsbibliothek et al. Record #118593625 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  5. а б в г Archivio Storico Ricordi — 1808.
  6. …Gemeinsamket der Melodie — sie gehört niemandem und jedwedem an. // Die neue Ästhehik der musikalischen Impotenz, S.130.
  7. …amerikanisch-internationale Pöbelhaftigkeit // ib., S.130.
  8. ib., S.109, 123—124 et passim.
  9. Das Antideutsche, in welcher Form es auch auftritt, als Atonalität, Internationalität, Amerikanismus, deutscher Pazifismus, berennt unsere Existenz, unsere Kultur von allen Seiten und mit ihr die europäische. In: Pfitzner H. Gesammelte Schriften. Bd.2. Augsburg, 1926, S.119.

ЛітератураРедагувати

  • Adamy B. Hans Pfitzner. Literatur, Philosophie und Zeitgeschehen in seinem Weltbild und Werk. Tutzing: Schneider, 1980. ISBN 978-3-7952-0288-0
  • Williamson H. The music of Hans Pfitzner. Oxford: Clarendon Press, 1992. ISBN 0-19-816160-3.
  • Toller O. Pfitzner's Palestrina. 1997

ПосиланняРедагувати