Іван Кнорр (нім. Iwan Knorr; 3 січня 1853, Меве — 22 грудня 1916, Франкфурт-на-Майні) — німецький композитор і історик-музикознавець.

Іван Кнорр
нім. Iwan Knorr
Зображення
Зображення
Основна інформація
Дата народження3 січня 1853(1853-01-03)
Місце народженняГнев
Дата смерті22 грудня 1925(1925-12-22) (72 роки)
Місце смертіФранкфурт-на-Майні, Вісбаден[d], Гессен-Нассау, Королівство Пруссія, Німецький Райх
ГромадянствоКоролівство Пруссія
Професіїкомпозитор, музикознавець, музичний педагог
ОсвітаЛейпцизька вища школа музики й театру імені Фелікса Мендельсона
ВчителіЕрнст Ріхтер, Карл Райнеке і Ігнац Мошелес
Відомі учніAlgernon Ashtond, Walter Braunfelsd, Оскар Фрід, Ганс Пфіцнер, Cyril Scottd, Ernst Tochd і Bernhard Seklesd
Інструментифортепіано
ПсевдонімиIvan Otto Armand
ЗакладФранкфуртський університет музики та виконавських мистецтв і Консерваторія Гоха
CMNS: Файли у Вікісховищі

Кнорр провів дитинство в Україні, куди його батьки переїхали в 1857 році. Навчався в Лейпцизькій консерваторії у Ігнаца Мошелесаа, Ернста Фрідріха Ріхтера і Карла Райнеке. З 1874 читав лекції про музику, а з 1878 і з музичної теорії в Харківському музичному товаристві. У 1883 повернувся до Німеччини і став викладати у Франкфурті-на-Майні в консерваторії Гоха, з 1908 був її директором. Учнями Кнорра були Отто Клемперер, Ернст Блох, Персі Грейнджер, Сиріл Скотт, Володимир Сокальський Роджер Кілтер, Борис Гамбург і багато інших.

Перебування в українському середовищі відклалось у творчій спадщині Кнорра: він написав «Українські пісні про кохання» (нім. «Ukrainische Liebeslieder») для чотирьох голосів з фортепіанним супроводом, двохактну оперу «Дуня» (поставлена в Кобленці в 1904) та ін. Кнорру також належить біографія П. І. Чайковського (Берлін, 1900). Крім того, Кнорром були написані підручники з гармонії і контрапункту, ряд інших музичних творів і музикознавчих робіт.

Посилання

ред.