Вікіпедія

Ганс Маєр (футболіст)

німецький футболіст

Ганс Маєр (нім. Hans Meyer, нар. 3 листопада 1942, Брізен) — східнонімецький футболіст, що грав на позиції захисника. По завершенні ігрової кар'єри — німецький тренер. Єдиний тренер в історії, який вигравав як Кубок НДР (1971/72, 1973/74, 1979/80), так і Кубок ФРН (2006/07).

Ф
Ганс Маєр
Особисті дані
Народження 3 листопада 1942(1942-11-03) (81 рік)
  Брізен, Рейхсгау Судетенланд, Третій Рейх
Громадянство  Німеччина
Позиція захисник
Юнацькі клуби
НДР «Мотор» (Дітлас)
НДР «Мотор» (Зуль)
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1961–1970 НДР «Карл Цейс» 30 (1)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
1970–1971 НДР «Карл Цейс» (помічник)
1971–1983 НДР «Карл Цейс»
1984–1987 НДР «Рот Вайс» (Ерфурт)
1988–1993 НДР Німеччина «Хемніцер»
1993–1994 Німеччина «Карл Цейс»
1995 Німеччина «Уніон» (Берлін)
1996–1999 Нідерланди «Твенте»
1999–2003 Німеччина «Боруссія» (Менхенгладбах)
2004 Німеччина «Герта» (Берлін)
2005–2008 Німеччина «Нюрнберг»
2008–2009 Німеччина «Боруссія» (Менхенгладбах)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Ігрова кар'єра ред.

Народився 3 листопада 1942 року в селі Брізен біля Біліни (нині — Чехія), яке тоді входило до складу Третього Рейху. Після закінчення Другої світової війни ця територія повернулась до складу Чехословаччини і сім'я Маєра разом з усіма іншими німцями була депортована з країни і переїхала до Рослебена в Тюрингії. Там він почав грати у футбол у підлітковому віці за команду «Мотор» (Дітлас), а у 1956 році перейшов у «Мотор» (Зуль), після того як поїхав до Зуля, щоб отримати освіту слюсаря[1].

 
Ганс Маєр (восьмий ліворуч у верхньому ряді) з партнерами по «Карл Цейсу» на нагороджені золотими медалями чемпіонату НДР 1969/70.

Як перспективний гравець, у 1963 році, у віці 21 року, Майєр був запрошений до команди «Мотор» (Єна), яка саме вперше стала чемпіоном НДР, і тоді ж почав навчатися на вчителя спорту та історії. У спортивному клубі він спочатку грав у резервній команді, з якою в 1967 році піднявся до другого дивізіону чемпіонату НДР. У сезоні 1967/68, коли «Мотор» знову став чемпіоном, Майєр лише один раз зіграв у чемпіонаті за першу команду. В наступному сезоні Ганс остаточно був переведений дол першої команди, а у чемпіонаті 1968/69 Маєр, який грав на позиції захисника, використовувався найчастіше, провівши понад 20 ігор. В сезоні 1969/70 років, коли його клуб, що змінив назву на «Карл Цейс», знову став чемпіоном, Майєр зіграв лише двічі. Наприкінці цього сезону він завершив кар'єру гравця, в якій провів загалом 30 матчів у Оберлізі НДР та забив один гол.

Кар'єра тренера ред.

По завершенні кар'єри гравця залишився у «Карл Цейсі» і став помічником головного тренера Георга Бушнера. 1 липня 1971 року Маєр очолив «Карл Цейс», ставши наймолодшим тренер у Оберлізі НДР. З командою він тричі вигравав Кубок НДР (1972, 1974, 1980) і дійшов до фіналу Кубка володарів кубків у 1981 році, де програв 1:2 «Динамо» (Тбілісі). У 1983 році, коли команда посідала передостаннє місце в турнірній таблиці після восьми ігор без перемог, Маєра було звільнено після 12 років роботи тренером у «Карл Цейсі».

З 1 липня 1984 року по 3 червня 1987 року він тренував «Рот Вайс» з Ерфурта, а 1 липня 1988 року очолив «Карл-Маркс-Штадт», який у 1990 році змінив назву на «Хемніцер». З ними він дійшов до 1/8 фіналу Кубка УЄФА в 1989 році, де клуб вилетів від «Ювентуса», і а в останньому сезоні Оберліги 1990/91 посів з командою 5 місце, яке давало кваліфікацію до 2-ї об'єднаної Бундесліги на наступний розіграш. Незважаючи на те, що клуб був у верхній третині турнірної таблиці, Маєр покинув клуб 9 червня 1993 року[2].

 
Ганс Маєр як тренер «Хемніцера». 1990 рік.

2 жовтня 1993 року Майєр повернувся до «Карл Цейса», з яким наступного року вилетів із 2-ї Бундесліги, незабаром після чого покинув команду[3]. Надалі з 25 січня по 2 жовтня 1995 року очолював «Уніон» (Берлін) у Регіоналлізі.

У січня 1996 року став головним тренером нідерландського «Твенте» і тренував команду з Енсхеде три роки. Найкращий результат підопічсні Маєра показали у сезоні 1996/97, який «Твенте» закінчив на третьому місці і на наступний сезон отримав право грати участь у Кубку УЄФА, де дійшов до 1/8 фіналу.

У вересні 1999 року Маєр став тренером тодішнього клубу другого дивізіону «Боруссія» (Менхенгладбах)[4]. У 2001 році Маєр повернув «Боруссію» до вищого дивізіону. Ганс дебютував як головний тренер у Бундеслізі 28 липня 2001 року в матчі проти мюнхенської «Баварії» (1:0) і став першим футбольним тренером зі східнонімецьких земель, який працював у Бундеслізі з клубом із Заходу. У березні 2003 року Маєр посаду головного тренера і став скаутом[5].

У грудні 2003 року столична «Герта», яка тоді опинилась під загрозою вильоту, запросила Маєра його назад на тренерську лаву[6]. З Майєром «Герта» за підсумками сезону посіла 12 місце в таблиці і зберегла прописку в еліті. У червні 2004 року Маєр залишив свою посаду тренера в «Герті», хоча йому була пропозиція продовжити контракт. Проте деякий час продовжував працювати скаутом клубу.

 
Ганс Маєр як тренер «Нюрнберга». 2007 рік.

9 листопада 2005 року він обійняв посаду головного тренера останньої на той час команди Бундесліги, «Нюрнберга»[7]. За дуже короткий проміжок часу він зміг вивести команду з зони вильоту і навіть досяг з нею підсумкового 8-го місця у чемпіонаті. У наступному сезоні 2006/07 під керівництвом Маєра клуб досяг 6-го місця в Бундеслізі та виграв Кубок Німеччини 26 травня 2007 року[8]. Таким чином Маєс став єдиним тренером, який вигравав як Кубок НДР, так і ФРН. Втім після погіршення результатів і падіння команди в зону вильоту в сезоні 2007/08, Маєр був відправлений у відставку 11 лютого 2008 року[9].

19 жовтня 2008 року Маєр повернувся в свій колишній клуб, «Боруссію» (Менхенгладбах), на посаду головного тренера, підписавши контракт із командою з зони вильоту до кінця червня 2010 року[10]. Щоб не вилетіти, він перебудував команду, виключивши кількох гравців зі складу[11], а під час зимової перерви він також підписав нових гравців, таких як Томаш Галасек, з яким вже працював раніше у «Нюрнберзі». Зрештою, команді вдалося залишитися в Бундеслізі, посівши 15 місце, маючи лише 31 очко, що стало новим рекордом. Незважаючи на те, що Ганс Майєр зберіг команді прописку в еліті, 28 травня 2009 року він попросив достроково розірвати контракт[12].

Титули і досягнення ред.

Як гравця ред.

«Карл Цейс»: 1967/68, 1969/70

Як тренера ред.

«Карл Цейс»: 1971/72, 1973/74, 1979/80
«Нюрнберг»: 2006/07

Примітки ред.

  1. ↑ Die Pfade des Dinosauriers. 11freunde.de. 21 жовтня 2007. Архів оригіналу за 21 жовтня 2007. Процитовано 9 грудня 2023.
  2. ↑ Chemnitzer FC - Manager history. worldfootball.net (англ.). Процитовано 9 грудня 2023.
  3. ↑ FC Carl Zeiss Jena - Manager history. worldfootball.net (англ.). 19 серпня 2016. Процитовано 9 грудня 2023.
  4. ↑ Hans Meyer neuer Trainer von Gladbach. kicker (de-DE) . Процитовано 9 грудня 2023.
  5. ↑ Hans Meyer zurückgetreten - Lienen übernimmt. kicker (de-DE) . Процитовано 9 грудня 2023.
  6. ↑ Hoeneß: "Mit Meyer die Klasse halten". kicker (de-DE) . Процитовано 9 грудня 2023.
  7. ↑ Hans Meyer übernimmt beim Club. kicker (de-DE) . Процитовано 9 грудня 2023.
  8. ↑ Nürnberg gewinnt den Pokal. kicker (de-DE) . Процитовано 9 грудня 2023.
  9. ↑ Thomas von Heesen beerbt Meyer. kicker (de-DE) . Процитовано 9 грудня 2023.
  10. ↑ Meyer wieder in Gladbach. kicker (de-DE) . Процитовано 9 грудня 2023.
  11. ↑ Kurzpässe: Meyer greift durch, Littbarski Trainer in Liechtenstein. Der Spiegel (нім.). 4 листопада 2008. Процитовано 9 грудня 2023.
  12. ↑ Meyer räumt den Posten. kicker (de-DE) . 22 серпня 2009. Процитовано 9 грудня 2023.

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ганс_Маєр_(футболіст)&oldid=41439990