Гальфдан Старий
Гальфдан Старий (бл. 754 — після 807) — напівлегендарний конунг вікінгів. Відомий також як Гальфдан Фризький, у франкських хроніках — Альфдені.
| Гальфдан Старий | |
|---|---|
| Halfdan | |
| Псевдо | Гальфдан Фризький |
| Народився | бл. 754 |
| Помер | після 807 |
| Діяльність | мандрівник-дослідник |
| Титул | конунг північної Ютландії |
| Батько | Гаральд Гальфдансон |
| Діти | 1 син? |
Родовід ред.
Гальфдан Сміливий (помер 650), Конунг Сконе
- Івар Широкі Обійми (650—700), Конунг Сконе
- Ауд Багата (VIII століття), дочка Івара
- Гаральд Боєзуб, Конунг Данії
- Гальфдан Старий, Конунг Північної Ютландії
- Ануло або Геммінґ, Конунґи Данії
- Рорик Ютландський, Конунг Фрисландії
- Рандвар Радбартсон, Конунг Ґардарікі
- Сіґурд Перстень, Конунг Ґардарікі
Життєпис ред.
Згідно «Саги про Іґлінґів» був сином Гаральда, конунга північної Ютландії, та онуком Ейстейна Гальфдансона, конунга Раумарікі Захоплення норманами північної частини Ютландії є доволі природним, оскільки рух данів в цей час був спрямований до центральної і південної Ютландії. Втім є гіпотеза, що міг бути родичем конунга Гаральда Боєзуба й таким чином належати до Скельдунґів, але щодо цього є сумніви.
Замолоду Гальфдан стає «морським конунгом», більшу частину життя ходив Балтійським морем, здійснюючи набіги. Спробував закріпитися в Альдейгьюборґу, проте невдало. Зрештою повернувся до північної Ютландії, де став конунгом.
У 782 році згідно «Анналів королівства франків» Гаральд разом з Осмундом і Ґодфредом був посланцем конунга Сіґфреда на рейхстазі в Падеброні, де вели перемовини з королем Карлом Великим. Ймовірно на той час Південна Ютландія стала союзником данів з Хедебю або визнала їх зверхність.
У 807 році поступив на службу до Карла Великого. Причини цього невідомі, але найпевніше є наслідком агресивної зовнішньої політики конунга Ґодфреда, який міг на деякий час встановити владу в північній Ютландії. Про подальшу долю Гальфдана нічого невідомо. Разом з тим відсутні відомості, що він перейшов в християнство або отримав феод. Можливо мав якійсь землі або посаду у Фризії. Є припущення, що був живий до 812 року, але не достеменно.
Родина ред.
Є повідомлення, що мав декілька синів. До них зараховують братів Ануло, Гаральда, Реґінфреда і Геммінґа. Ймовірно сином Геммінґа був Рорик Ютландський.
Джерела ред.
- Peter Sawyer: «Da Danmark blev Danmark. Fra ca. år 700 til ca. 1050» (i: Olaf Olsen (red.): Gyldendal og Politikens Danmarkshistorie; bind 3; København 1988; ISBN 87-89068-01-1)
- Simon Coupland (1998), «From Poachers to Gamekeepers: Scandinavian Warlords and Carolingian Kings», Early Medieval Europe, 7(1): 88
- Poul Skaaning: Vikingestormen. Togter mod Vesteuropa 793—937; Viborg 2006; ISBN 87-7739-857-2