Відкрити головне меню

Гальфдан (бл. 754 — після 807) — напівлегендарний конунг вікінгів. Відомий також як Гальфдан Фризький і Гальфдан Старий, в франкських хроніках — Альфдені.

Гальфдан
Halfdan
Народився бл. 754
Помер після 807
Діяльність мандрівник-дослідник
Титул конунг північної Ютландії
Батько Гаральд Гальфдансон
Діти 1 син?

РодовідРедагувати

ЖиттєписРедагувати

Згідно «Саги про Іглінгів» був сином гаральда, конунга північної Ютландії, та онуком Ейстейна Гальфдансона, конунга Румеріке (протодержава в сучасній південно-східній Норвегії). захоплення норманами північної чатсини Ютландії є доволі природнім, оскільки рух данів в цей час був спрямований до центральної і південної Ютландії. Втім є гіпотеза, що міг бути родичемконунгаГаральда Боєзуба й такимчином належати до Скельдунґів, але щодо цього є сумніви.

Замолоду Гальфдан стає «морським конунгом», більшу частину життя ходив Балтійським морем, здійснюючи набіги. Спробував закріпитися в Альдейгьюборгу, проте невдало. Зрештою повернувся допівнічної Ютландії, де став конунгом.

У 782 році згідно «Анналів королівства франків» гаральд разом з Осмундом і Годфредом був посланцем конунга Сігфреда на рейхстазі в Падеброні, де вели перемовини з королем Карлом Великим. Ймовірно на той час Південна Ютландія стала союзником данів з Хедебю або визнала їх зверхність.

У 807 році поступив на службу до Карла Великого. Причини цього невідомі, але напевніше є наслідком агресивної зовнішньої політики конунга Годфреда, який міг надеякий час встановити владу в північній Ютландії. Про подльшу долю Гальфдана нічого невідомо. Разом з тим відсутні відомості, що він перейшов вхристиянство або отримав феод. Можливо мав якійсь землі або посаду у Фризії. Є припущення, що був живий до 812 року, але не достеменно.

РодинаРедагувати

Є повідомлення, що мав декілько синів. До них зараховують братів Ануло, Гаральда, Регінфреда і Хеммінга. Ймовірно сином Хеммінга був Рорик Ютландський.

ДжерелаРедагувати

  • Peter Sawyer: «Da Danmark blev Danmark. Fra ca. år 700 til ca. 1050» (i: Olaf Olsen (red.): Gyldendal og Politikens Danmarkshistorie; bind 3; København 1988; ISBN 87-89068-01-1)
  • Simon Coupland (1998), «From Poachers to Gamekeepers: Scandinavian Warlords and Carolingian Kings», Early Medieval Europe, 7(1): 88
  • Poul Skaaning: Vikingestormen. Togter mod Vesteuropa 793—937; Viborg 2006; ISBN 87-7739-857-2