Відкрити головне меню

Галущенко Андрій Вікторович

Андрі́й Ві́кторович Галу́щенко (нар. 2 лютого 1975, смт Кожанка, Фастівський район, Київська область — пом. 2 вересня 2015, Лобачеве, Новоайдарський район, Луганська область) — головний позаштатний працівник оперативного підрозділу Служби безпеки України, керівник зведеної мобільної групи із протидії контрабанді в зоні проведення антитерористичної операції, волонтер, учасник бойових дій під час війни на сході України. Позивний «Ендрю».

Галущенко Андрій Вікторович
UA-OR1-REC-GSB-H(2015).svg Солдат
Галущенко Андрій Вікторович.jpg
Загальна інформація
Народження 2 лютого 1975(1975-02-02)
Кожанка, УРСР
Смерть 2 вересня 2015(2015-09-02) (40 років)
Лобачеве, Україна
Громадянство Flag of Ukraine.svg Україна
Псевдо «Ендрю»
Військова служба
Приналежність Україна Україна
Рід військ Security Service of Ukraine Emblem.svg Служба безпеки України
Війни / битви

Війна на сході України

Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «Народний Герой України»

Nuvola apps kaboodle.svg Зовнішні відеофайли
Nuvola apps kaboodle.svg Галущенко Андрій Вікторович
Nuvola apps kaboodle.svg Як Андрій Галущенко боровся з контрабандою у зоні АТО
Nuvola apps kaboodle.svg Пам'ять легендарного «Ендрю» увіковічнили на Київщині

ЖиттєписРедагувати

У батьків було два сини — Андрій та Олександр.

Андрій закінчив Київське суворівське військове училище (тепер — Київський військовий ліцей імені Івана Богуна) з відзнакою та Київський національний університет імені Тараса Шевченка за спеціальністю «кібернетика». Вступив до аспірантури Інституту кібернетики імені Глушкова, паралельно викладаючи математику та інформатику у військовому ліцеї імені Богуна (з 1994 по 2010 рік). Згодом залишив наукову та викладацьку діяльність, працював програмістом, потім перейшов у компанію з продажу автомобілів на посаду бізнес-аналітика. 2008 року відкрив власну справу — металообробне підприємство. Захоплювався лижами, велоспортом, подорожував Україною.

Під час Революції Гідності був заступником сотника 3-ї сотні Самооборони Майдану, відповідав за розвідку. Додому приходив на 2-3 години й відразу повертався. На його підприємстві робили наколінники та щити для оборонців Майдану. Навесні 2014 року добровольцем пішов на фронт у складі новоствореного 1-го резервного батальйону Національної гвардії, воював під Слов'янськом. На фронті проявив себе як талановитий розвідник і керівник, входив до складу групи, яка діяла на окупованій території. Під час ротацій тренував молодих бійців. Згодом став волонтером, займався аеророзвідкою. Коли російські бойовики почали обстрілювати Дебальцеве, Андрій допомагав вивозити цивільне населення з міста, брав участь в евакуації дітей з дитячого будинку в Артемівську.

Коли було прийняте рішення про залучення волонтерів до боротьби з контрабандою в зоні АТО і створення зведених мобільних груп з протидії незаконному переміщенню товарів через лінію розмежування, Андрій у липні 2015 року став головним позаштатним працівником оперативного підрозділу СБУ та очолив одну з таких груп, яка працювала в районі міста Щастя, на території біля річки Сіверський Донець.

« Я воював і воюю на Донбасі в тому числі й заради того, щоб війна ні в яких проявах не з'явилася там, де кожного дня ходять люди, яких я люблю. »

Андрій Галущенко

2 вересня 2015 року приблизно о 6:20 між селами Лопаскине та Лобачеве Новоайдарського району Луганщини невідомі здійснили напад на зведену мобільну групу: автомобіль «Mitsubishi L200» підірвався на закладеній міні, відразу по тому нападники кинули 2 гранати й обстріляли автомобіль зі стрілецької зброї. Мобільна група тримала оборону до прибуття підкріплення з 92-ї ОМБр. Під час боєзіткнення загинули Андрій Галущенко та старший лейтенант податкової міліції Дмитро Жарук, шість поранених (співробітник СБУ, троє десантників та двоє бійців 92 ОМБр). Це був вже не перший напад на групу «Ендрю».

4 вересня на Майдані Незалежності у Києві відбулося прощання з Андрієм. Похований в смт Кожанка того ж дня.

Залишилися мати Зоя Андріївна, брат Олександр, дружина Галина та 17-річна донька Анастасія.

СлідствоРедагувати

Слідство у справі знищення групи «Ендрю» взяла на себе Військова прокуратура України. В лютому 2016 року було затримано двох демобілізованих розвідників 92 ОМБр, їм вручено повідомлення про підозру за ч. 2 ст. 115 (умисне вбивство за обтяжуючих обставин) Кримінального кодексу України, вони перебувають під домашнім арештом[1].

В грудні 2016 року журналіст Олексій Бобровников, який проводив журналістське розслідування контрабанди через «сіру зону», і зокрема, нападу на групу «Ендрю», виїхав з України через погрози[2].

НагородиРедагувати

За особисту мужність, сумлінне та бездоганне служіння Українському народові, зразкове виконання військового обов'язку відзначений — нагороджений

ВшануванняРедагувати

У жовтні 2015 року в Національній академії СБУ відкрито пам'ятний знак загиблим співробітникам спецслужби, на якому викарбувано ім'я Андрія.

Ім'ям Андрія Галущенка названо 1-й курс студентів Інституту інформаційної безпеки.

У лютому 2016 року на фасаді Кожанської школи урочисто відкрили меморіальну дошку на честь героя-земляка.

В Академії СБУ відкрили стелу пам'яті Героя Андрія Галущенка на роковини його загибелі.

У Київському військовому ліцеї імені Івана Богуна (колишнє суворівське училище) відкрили меморіальну дошку на честь випускника Андрія Галущенка.

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати