Відкрити головне меню

Борис Сергійович Галкін (рос. Борис Сергеевич Галкин; нар. 19 вересня 1947, Ленінград, Російська РФСР) — радянський і російський кіноактор, кінорежисер, сценарист, продюсер, композитор, Заслужений артист Російської Федерації (1999).

Борис Галкін
Boris Galkin.jpg
Ім'я при народженні Галкін Борис Сергійович
Народився 19 вересня 1947(1947-09-19) (71 рік)
Ленінград, Російська РФСР, СРСР
Громадянство Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of Russia.svg Росія
Діяльність актор, композитор, кінорежисер, сценарист, ведучий, кінопродюсер, телеведучий
Alma mater Театральний інститут імені Бориса Щукіна і Російський університет театрального мистецтва
Роки діяльності 1969 — до сьогодні
У шлюбі з Ірина Вікторівна Печернікова[d], Олена Петрівна Демидова[d] і Разуміхіна Інна Вікторівна[d]
Діти Галкін Владислав Борисович
IMDb nm0302261
Нагороди та премії
Премія Ленінського комсомолу Заслужений артист Росії Премія МВС Росії

Борис Галкін у Вікісховищі?

Зміст

БіографіяРедагувати

Народився в сім'ї робітника Сергія Михайловича Галкіна (1911—1985) і службовиці Світлани Георгіївни Галкіної (1924—2006). Дід по батькові загинув у Велику Вітчизняну війну. Бабуся по батькові, Ганна Михайлівна Галкіна, прожила 94 роки. Борис — прямий нащадок сестри фельдмаршала Михайла Кутузова.

В 1969 році закінчив театральне училище ім. Б. Щукіна, в 1977 році — режисерське відділення вищих театральних курсів при ГІТІСі. Працював актором і режисером в театрах Москви і Новгорода, у тому числі актором Московського театру драми і комедії на Таганці в період з 1971 по 1977 рік. Знявся більше ніж у сорока фільмах.

З 1996 року — заступник директора з виробництва кіностудії ім. М. Горького.

З 2003 а ведучий програми «Служу Вітчизні!» На Першому каналі.

28 червня 2005 а підписав Звернення діячів культури, науки, представників громадськості у зв'язку з вироком, винесеним колишнім керівникам НК «ЮКОС».

З 2005 року по 18 квітня 2008 був президентом Гільдії акторів кіно Росії.

Громадянська позиціяРедагувати

Прибічник путінського режиму. Виступав в окупованому Росією Криму. Фігурант бази даних центру «Миротворець» як особа, що становить загрозу національній безпеці України і міжнародному правопорядку[1].

Нагороди та преміїРедагувати

  • Срібна медаль імені О. П. Довженко (1978) — за виконання ролі лейтенанта Тарасова у фільмі «В зоні особливої ​​уваги» (1977)
  • Премія Ленінського комсомолу (1981) — за втілення образів сучасників у кіно і високу виконавську майстерність
  • Заслужений артист РФ (1999)

Сім'яРедагувати

  • Батько — Сергій Михайлович Галкін (1911—1985) — робітник.
  • Мати — Світлана Георгіївна Галкіна (1924—2006) — службовець.
  • Перша дружина — Ірина Вікторівна Печернікова (нар. 1945)
  • Друга дружина — Олена Петрівна Галкіна (Демидова) (нар. 1947)
    • прийомний син від 1-го шлюбу другої дружини — Владислав Галкін, актор (25.12.1971- 25.02.2010)
    • Дочка — Марія Галкіна (нар. 03.09.1977 р)
  • Третя дружина (з 2013 року) — Інна Разумихіна (нар. 1973), співачка.

ФільмографіяРедагувати

  1. 1967 — Відплата — лейтенант
  2. 1969 — Відлуння далеких снігів
  3. 1970 — Місто першого кохання — Філіп
  4. 1972 — Свеаборг — Ємельянов
  5. 1974 — Свій серед чужих, чужий серед своїх — вершник
  6. 1975 — Таке коротке довге життя — Ігор
  7. 1976 — Сентиментальний роман — Степан
  8. 1976 — Доля барабанщика — Вітька Чесноков
  9. 1977 — У зоні особливої уваги — лейтенант Тарасов
  10. 1978 — Омелян Пугачов — Микита Строєв
  11. 1979 — Блакитний карбункул — Джеймс
  12. 1979 — Капітан Збреши-голова — батько Завітайкіних
  13. 1980 — Громадянин Льошка — Льошка Ігнатов
  14. 1980 — Білий сніг Росії — Соломон Флор
  15. 1980 — Люди в океані — Саня Пряхін
  16. 1981 — Хід у відповідь — капітан Тарасов
  17. 1981 — Очікування полковника Шалигіна — Петро Іванович Бєлов
  18. 1982 — Поліська хроніка — Олесь
  19. 1982 — Подорож буде приємною — Геннадій
  20. 1983 — Підліток — Крафт
  21. 1984 — Один і без зброї — Синок
  22. 1985 — Матвійова радість — Матвій
  23. 1986 — Звинувачується весілля — Фаля
  24. 1987 — Солом'яні дзвони
  25. 1987 — Акція — Єгор Іванович Сьомін
  26. 1987 — Дзеркало для героя — Кирило Іванович Пшеничний, батько Сергія
  27. 1987 — Суд у Єршовці — Рогачов
  28. 1988 — Всі когось люблять… — Григорій
  29. 1988 — Робота над помилками
  30. 1989 — Князь Удача Андрійович — Володимир Єлхов, батько Віті
  31. 1989 — Смиренний цвинтар — Гарік
  32. 1990 — Рой — Віктор Заварзін
  33. 1990 — Кат — Саша Завалішин
  34. 1991 — Кров за кров — Вальок
  35. 1991 — 22 червня, рівно в 4:00… — Полозов
  36. 1992 — Пам'ятаєш запах бузку… — Пахомов
  37. 1992 — Гра
  38. 1994 — Чорний клоун — Аксель Біркамп, він же Олександр Іванович Лозовий
  39. 1995 — Чоловік талісман
  40. 2000 — Маросейка, 12 — Дуров
  41. 2002 — Право на захист — Толя
  42. 2002 — Тайга. Курс виживання — Сергій Петрович
  43. 2005 — Полювання за тінню — полковник Савін
  44. 2006 — Зрушення — генерал ФСБ Вершинін
  45. 2007 — На мосту — Нікітін
  46. 2007 — 07-й змінює курс — Краснов, батько Ольги
  47. 2008 — Ми з майбутнього — старшина Ємельянов
  48. 2008 — Десантний батя — генерал-полковник Петров, заступник командувача ВДВ СРСР
  49. 2009 — Полювання на Вервольфа — Гришин
  50. 2009 — Шепіт помаранчевих хмар — Анатолій Ганич, тренер
  51. 2009 — Відставник — Сергій Михайлович Дєдов, полковник у відставці
  52. 2010 — Мисливці за караванами — генерал-полковник Міністерства Оборони СРСР
  53. 2011 — ППС — Костянтин Григорович Надєждін, полковник, начальник Адміралтейського РУВС
  54. 2011 — Відплата — Спасів
  55. 2011 — МУР. Третій фронт — Ілля Самохін
  56. 2011 — Зроблено в СРСР — Іван Григорович Шишов
  57. 2011 — Здивуй мене — Андрій Пилипович
  58. 2012 — Полювання на гауляйтера — Андрій Миколайович Силантьєв в 70-і роки
  59. 2013 — Королева бандитів — Козир

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати