Вікіпедія

Галенц Арутюн Тиратурович

Арутю́н Тирату́рович Гале́нц (арм. Հարություն Կալենց) (Кале́нц, 1910, Кюрюн[en], Османська імперія — 1967, Ереван, Вірменська РСР) — вірменський живописець і графік.

Галенц Арутюн Тиратурович
вірм. Հարություն Կալենց
Народження 10 квітня 1910(1910-04-10)[1]
Ґюрюнd, Сівас, Туреччина[2][1]
Смерть 7 травня 1967(1967-05-07)[2][1] (57 років)
  Єреван, Вірменська РСР, СРСР[2][1]
Національність вірмени[2]
Країна  Османська імперія
 Великий Ліван
 СРСР
Жанр пейзажист, портретист
Діяльність художник
Вчитель Yegia Gasparyand
Відомі учні Armine Kalentsd
У шлюбі з Armine Kalentsd[1]
Діти Saro Galentsd
Роботи в колекції Galentz Museumd[2], Національна галерея Вірменії[2] і Silva Kaputikjan Museumd
Нагороди
Сайт galentz.am
CMNS: Галенц Арутюн Тиратурович у Вікісховищі

Біографія ред.

Арутюн Хармандаян (Галенц) народився в місті Кюрюн Османської імперії в дворянській родині, що походила з міста Ані. Під час геноциду вірмен 1915 року Арутюн Галенц осиротів, і пройшовши страшний шлях, дістався до Алеппо, де в притулку і захопився малюванням. Художню освіту здобував у приватних майстернях, зокрема, у французького художника Клода Мішелье. У 1930—1946 рр. жив у Бейруті, створив там художню студію, став одним із творців Союзу живописців Лівану. У червні 1946 року Арутюн Галенц з сім'єю, дружиною Арміне і старшим сином репатріювався в Радянську Вірменію. У 1949 році за звинуваченням у формалізмі і космополітизмі він три роки був виключений зі спілки художників. Мав персональні виставки в Москві і в Єревані.

 
Портрет актриси Хмара, Національна картинна галерея Вірменії, Єреван. Марка Вірменії 2011 р. присвячується 100-річчю з дня народження Арутюна Тиратуровича Галенца.

У липні 1962 року в журналі "Радянське мистецтво" була опублікована стаття Іллі Еренбурга про Галенце. Олександр Гитович присвятив Галенцу вірш.

Галенц - один з героїв книги Андраніка Царукяна "Люди без дитинства..." (рос. пер. Булата Окуджави, 1964).[3] «Галенц в собі носив страждання цілого покоління народу, який пережив 1915 рік, що вступив в життя далеко від батьківщини, не пізнавши радості дитинства...»,- писав Мартірос Сарьян.[4]

В Єревані, на вулиці Галенца, 18, відкрито його музей.

Головні твори ред.

  • «Автопортрет» (1958)
  • «Натюрморт, квіти» (1962)
  • «Та, що задумалася» (1961)
  • «Осінь у єреванському ботанічному саду» (1965)
  • «Портрет акад. Артема Аліханяна» (1960)
  • «Куточок двору» (1966)
  • «Портрет М. Плісецької».

Нагороди ред.

  • Заслужений художник Вірм. РСР
  • Державна премія Вірм. РСР (посмертно, 1967)

Книги ред.

  • Нерсісян, Аліс Григорівна, Художник Арутюн Каленц: життя, творчість / Нац. акад. наук Республіки Вірменія, Ін-т мистецтв, Єреван, 2012
  • Мкртчян, Левон Мкртичевич, Арутюн Галенц. Яким я його знав, Єреван : Наїрі, 2000
  • Дивовижний Галенц: Статті. Спогади. Єреван : Айастан, 1969

Примітки ред.

  1. ↑ а б в г д Ով ով է. հայեր / за ред. Հ. Այվազյան — Երևան: Հայկական հանրագիտարան հրատարակչություն, 2005. — Т. 1. — С. 532.
  2. ↑ а б в г д е Вірменська радянська енциклопедія / за ред. Վ. Համբարձումյան, Կ. Խուդավերդյան — Հայկական հանրագիտարան հրատարակչություն, 1974.
  3. ↑ Арутюн Галенц глазами Левона Мкртчяна. Архів оригіналу за 15 квітня 2016. Процитовано 31 травня 2018.
  4. ↑ Удивительный Галенц: Статьи. Воспоминания. Ереван : Айастан, 1969, c. 3

Посилання ред.

На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії.
Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Галенц_Арутюн_Тиратурович&oldid=40820892