Галагаз-раджа
| Галагаз-раджа | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Галагаз-раджа (Кернс, штат Квінсленд, Австралія)
| ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Radjah radjah Lesson, 1828 | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Anas radjah Lesson, 1828 Casarca radjah (Lesson, 1828) Tadorna radjah (Lesson, 1828) | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Галага́з-раджа́[2] (Radjah radjah) — вид гусеподібних птахів родини качкових (Anatidae). Мешкає в Австралазії. Це єдиний представник монотипового роду Галагаз-раджа (Radjah)[3].
Опис ред.
_-_Durack_Lakes_-_Palmerston_-_Northern_Territory_-_Australia.jpg)
Довжина птаха становить 48,5-61 см, розмах крил 90-99 см, самці важать в середньому 930 г, самиці 840 г. Голова, шия і груди білі, на грудях є вузька поперечна коричнева смуга. Боки і живіт також білі. Верхня частина тіла, крила і хвіст чорні. На крилах є великі білі плями, помітні в польоті і зелені, блискучі "дзеркальця", окаймлені широкою білою і вузькою чорною смугами. Очі лимонно-жовті, дзьоб світло-рожевуватий, лапи дещо більш темні. Самиці є дещо меншими за самців, а смуга на грудях у них більш вузька. У представників підвиду R. r. rufitergum верхня частина тіла місцями поцяткована рудувато-коричневими плямами.
У пташенят верхня частина голови каштанова, окаймлена широкими чорнувато-коричневими смугами, які йдуть від дзьоба до задньої частини шиї. Спина темно-коричнева, нижня частина тіла і плями на боках білі. Дзьоб і лапи у них рожевуваті, як у дорослих птахів. Забарвлення молодих птахів подібне до забарвлення дорослих птахів, однак дещо більш тьмяне, на голові у них є кілька сірих і коричневих пер. Боки і гузка у них мають нечітке сірувато-коричневе забарвлення, райдужки карі.
Підвиди ред.
Виділяють два підвиди:[4]
- R. r. radjah (Garnot & Lesson, RP, 1828) — Молуккські острови, Нова Гвінея;
- R. r. rufitergum (Hartert, EJO, 1905) — північ і схід Австралії (від північного сходу Західної Австралії до південного сходу Квінсленду).
Поширення і екологія ред.
Галагази-раджі мешкають в Індонезії, Папуа Новій Гвінеї і Австралії. Вони живуть на берегах прісноводних і солоних озер, лагун і заток, на порослих мелалеукою болотах, в мангрових заростях та на морських узбережжях. Уникають відкритих акваторій. Галагази-раджі зустрічаються парами або невеликими групами по 6-8 птахів, під час сухого сезону вони мігрують до більших водойм, де можуть утворювати зграї до 20-60 птахів, іноді до 200 птахів. Вони живляться осокою, водоростями і дрібними безхребетними: комахами, ракоподібними і молюсками. Шукають їжу на мулистому мілководді і на прибережних луках. Птахи шукають їжу переважно рано вранці і пізно ввечері. Вони літають низько над поверхнею води, плавають дуже рідко, відпочивають, сидячи на гілці дерева.
Початок сезону розмноження у гагагазів-раджів припадає на початок сезону дощів. На Північній Території гніздування триває з лютого по травень, в Квінсленді з листопада по січень. В цей період вони демонструють територіальну поведінку, кожна пара займає гніздову територію, яку захищає від порушників. Галагази-раджі гніздяться в дуплах дерев. В кладці від 6 до 12 птахів. Інкубаційний період триває 30 днів. Насиджують лише самиці, за пташенятами доглядють і самиці, і самці.
Збереження ред.
МСОП класифікує цей вид як такий, що не потребує особливих заходів зі збереження. За оцінками дослідників, австралійська популяція галагазів-раджів становить приблизно 150 тисяч птахів, молуцькі і новогвінейські популяції становлять від 10 до 100 тисяч птахів.
Примітки ред.
- ↑ BirdLife International (2016). Radjah radjah: інформація на сайті МСОП (версія 2022.2) (англ.) 08 січня 2023
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Sraml, M.; Christidis, L.; Easteal, S.; Horn, P. & Collet, C. (1996): Molecular Relationships Within Australasian Waterfowl (Anseriformes). Australian Journal of Zoology 44(1): 47–58. DOI:10.1071/ZO9960047
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Screamers, ducks, geese, swans. World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 08 січня 2023.
Джерела ред.
- P. J. Higgins (Hrsg.): Handbook of Australian, New Zealand & Antarctic Birds. Band 1: Ratites to Ducks. Oxford University Press, Oxford 1990, ISBN 0195530683.
- Bruce M. Beehler, Thane K. Pratt: Birds of New Guinea; Distribution, Taxonomy, and Systematics. Princeton University Press, Princeton 2016, ISBN 978-0-691-16424-3
- Janet Kear (Hrsg.): Ducks, Geese and Swans. Oxford University Press, 2005, ISBN 0198546459.
- Hartmut Kolbe: Die Entenvögel der Welt. Ulmer Verlag 1999, ISBN 3-8001-7442-1
Посилання ред.
- Radjah Shelduck article on the Honolulu Zoo website
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |