Гагенмейстери (пол. Hagenmeister, рос. Гагенмейстеры) — дворянський рід.

Гагенмейстери
Гаген
Опис герба: див. текст >>>

Близькі роди: Ерн, Томсон, Корецькі
Місце походження: Ліфляндія

Походження

ред.

Рід належить до ліфляндського лицарства відомого з 1624 року. Першим відомим представником був капітан Російських імператорських військ Генрих Йоахим Гагенместер, який постановою Сейму 1768 року отримав нобілітацію.

Опис герба

ред.

В розсіченому щиті в червоному полі срібні ножиці для стрижки овець кінцями вверх, ліве поле шестикратно пересічено на срібло і зелень.

В нашоломнику два срібних орлиних крила; на кожному по три зелені бруски. Намет з правої сторони щита зелений, а з лівої червоний, обидва зі срібним підбоєм. Герб Гаген (використовують: Гагенместери) внесений в Частину II Гербовника дворянських родів Царства Польського, стр. 123.

Схема роду

ред.
  • Еудард Гагенмейстер — урядовець в Варшаві, власник маєтку в Варшавській губерніїАнна-Марія Томсон гербу Равич (*? — †?)[1][2]
    • Микола Едуардович[a] — військовий урядовець
      • Володимир Миколайович[b] (*1887 — †1938) ∞ Зоя Федорівна ФоболєваВарвара Корецька — український педагог
        • Ольга Володимирівна Корецька-Гагенместер (*1927) — кераміст-технолог. У 1971 році домоглася реабілітації батька і стала популяризатором його пам'яті[3][4], член УГТ[5]Георгій Ерн[6]

Коментарі

ред.
  1. при народженні Едуард-Ян
  2. при народженні Карл-Ріхард

Примітки

ред.
  1. ГАГЕНМЕЙСТЕР. Архів оригіналу за 17 травня 2017. Процитовано 23 квітня 2017.
  2. Будзей О. Прибалт, що став українцем. Архів оригіналу за 17 жовтня 2016. Процитовано 23 квітня 2017.
  3. ГРАФІЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ В. ГАҐЕНМЕЙСТЕРА НА ТЛІ ІСНУВАННЯ ХУДОЖНЬО- ПРОМИСЛОВОЇ ШКОЛИ У КАМ’ЯНЦІ-ПОДІЛЬСЬКОМУ (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 24 квітня 2017. Процитовано 23 квітня 2017.
  4. ЧИМ ЗАВИНИВ В.М.ГАГЕНМЕЙСТЕР?. Архів оригіналу за 24 квітня 2017. Процитовано 23 квітня 2017.
  5. Члени Українського Геральдичного Товариства. Архів оригіналу за 6 липня 2013. Процитовано 23 квітня 2017.
  6. Галицькі нащадки середньовічних лицарів. Архів оригіналу за 24 квітня 2017. Процитовано 23 квітня 2017.

Джерела та література

ред.