Гагарінський Юрій Володимирович
Юрій Володимирович Гагарінський (16 лютого (1 березня) 1915, село Петрівка, Гадяцький повіт, Полтавська губернія — 22 січня 1976, Владивосток) — радянський хімік-неорганік, доктор хімічних наук (1964), професор (1967), член-кореспондент Академії наук СРСР (1970).
| Гагарінський Юрій Володимирович | |
|---|---|
| Народився |
16 лютого (1 березня) 1915 Полтавська губернія, Російська імперія |
| Помер |
22 січня 1976 (60 років) Владивосток, РРФСР, СРСР |
| Діяльність | хімік |
| Alma mater | Хімічний факультет МДУd |
| Галузь | неорганічна хімія |
| Вчене звання | члени-кореспонденти РАНd |
| Науковий ступінь | доктор хімічних наук |
| Нагороди |
   |
Біографія ред.
Син сільського лікаря (п'ята дитина в сім'ї, мати народила його в 48 років). Після смерті батька переїхав до Москви, де на той час вже жили старші брати і сестри.
Закінчив хімічний факультет МДУ (1937, з відзнакою). Збирався вступати до аспірантури, але через те, що вказав в анкеті, що брат служив у Білій армії та потім емігрував до Болгарії, був виключений з комсомолу.
Вчитель математики та фізики середньої школи у Рєдкино (Калінінська область) (1937—1939), змінний інженер на Клинській фабриці штучного волокна (1939—1941).
У 1941—1946 служив у РСЧА, учасник німецько-радянської війни, останнє військове звання підполковник, посада — начальник хімічного відділу армії. Після демобілізації — науковий співробітник на кафедрі термохімії МДУ.
У 1947—1961 працював у «закритому» НДІ хімічної промисловості СРСР. Учасник атомного проєкту, займався питаннями хімії та технології урану, полонію, тритію та інших радіоактивних елементів. Тема хімії та технології отримання фторидів урану лягла в основу його кандидатської та докторської дисертацій, а потім написаної спільно з Л. Хрипіним монографії «Тетрафторид урану».
У 1961 році переїхав до Новосибірська, науковий співробітник Інституту неорганічної хімії СВ АН СРСР, керував лабораторією хімії урану та торію. Із 1966 року — у Відділі хімії Далекосхідної філії АН СРСР, яка під його керівництвом в 1970 році була рефомована в Далекосхідний науковий центр.
Доктор хімічних наук (1964). Професор (1967). Член-кореспондент АН СРСР (1970)[1].
Область наукових інтересів: термодинамічні властивості галогенідів, оксидів та інших сполук урану, кристалічних структур неорганічних сполук.
Звання та нагороди ред.
Нагороджений орденами Червоної Зірки (1944), Вітчизняної війни I ступеня (1945), Трудового Червоного Прапора (1975).
Примітки ред.
- ↑ Персональна сторінка Юрия Владимировича Гагаринского на офіційному сайті РАН (рос.)
Література ред.
- Гагаринский Юрий Владимирович // Вешин — Газли. — Москва : Советская энциклопедия, 1971. — (Большая советская энциклопедия : [в 30 т.] / гл. ред. А. М. Прохоров ; 1969—1978, т. 5).