Вікіпедія

Гагаріна Ганна Тимофіївна

Ганна Тимофіївна Гагаріна (Матвєєва) (20 грудня 1903, село Шахматово, Гжатський повіт, Смоленська губернія, Російська Імперія — 12 червня 1984) — мати Юрія Олексійовича Гагаріна, організатор Меморіального Будинку-музею Ю. О. Гагаріна.[2]

Гагаріна Ганна Тимофіївна
рос. Анна Тимофеевна Гагарина
Ім'я при народженні рос. Анна Тимофеевна Матвеева
Народилася 20 грудня 1903(1903-12-20)[1]
Гжатський повіт, Смоленська губернія, Російська імперія
Померла 12 червня 1984(1984-06-12)[1] (80 років)
Гагарін, Смоленська область, РРФСР, СРСР
Країна  СРСР
 Російська імперія
Діяльність доярка, мемуаристка, музейниця
Знання мов російська
Батько Timofey Matveevich Matveevd[1]
Мати Анна Єгорівна Матвєєваd[1]
У шлюбі з Олексій Іванович Гагарінd
Діти Юрій Олексійович Гагарін
Нагороди

Біографія ред.

Народилася 20 грудня 1903 року в селі Шахматово, Воробьйовської волості, Гжатського повіту (нині — Гагарінський район Смоленської області).

 
Путилівський робочий Тимофій Матвійович Матвєєв зі своєю дружиною Ганною Єгорівной і дітьми. У другому ряді (зліва направо): Микола, Сергій, Ганна (майбутня мати Гагаріна, стоїть з темною квіткою), Марія; в першому ряду — Ольга.

В сім'ї було 14 дітей, а в живих залишилося п'ять.[3]

У 1906 році Матвєєви поїхали в Петербург, прожили там до 1917 року.[3]

Батько, Тимофій Матвійович Матвєєв (1871-1918), працював на Путилівському заводі в Санкт-Петербурзі, мати — Ганна Єгорівна Матвєєва (1875-1922) заробляла пранням білизни.[3]

Під час Першої світової війни, батько став інвалідом.[3]

Навчалася в Путилівському училищі, там вчили краснопису, російської мови, природознавства, закону Божому, навчали правилам доброго тону, домоводству, шиттю і в'язанню.[3]

Старша сестра Марія вступила в Путилівсько-Юр'ївський партизанський загін санітаркою, старший брат Сергій (1899-1922) разом з іншими путилівцями записався в Червону гвардію.[3]

Після революції повернулися в село Шахматово, в 1922 році від тифу помер брат Сергій, через дев'ять днів померла мати, в 19 років Ганна залишилася з двома дітьми.[3]

У листопаді 1923 року вийшла заміж за Олексія Гагаріна, сина селянина з села Клушина неподалік від Гжатська.

Незабаром з'явилися діти: первісток Валентин народився в 1925 році, дочка Зоя — 1927, Юрій — 1934, Борис — в 1936 році.

Спочатку працювала в полі і теплиці, а потім дояркою і завідувачкою свиноферми.

У 1946 році переїхала з сім'єю в Гжатськ. Після смерті сина Юрія написала такі книги, як «Пам'ять про сина» і «Пам'ять серця».

Померла 12 червня 1984 року.

Похована на Предтеченському кладовищі в Гагаріні поруч з чоловіком і синами Борисом і Валентином, і дочкою Зоєю.[2]

Пам'ять ред.

У 2001 році в Гагаріні біля будинку, де жила Ганна Тимофіївна зі своєю сім'єю їй встановлено пам'ятник.[2]

У травні 2008 року був затверджений почесний знак «Материнська слава» імені Ганни Тимофіївни Гагаріної, яким нагороджуються матері, які народили або усиновили четвертого чи наступного з дітей.[2]

Нагороди ред.

Книги ред.

  • 1983, 1986 — Слово о сыне
  • 1986 — Память сердца

Посилання ред.

Примітки ред.

  1. ↑ а б в г д https://readly.ru/author/6386856/
  2. ↑ а б в г д Гагарина Анна Тимофеевна. Архів оригіналу за 7 серпня 2020. Процитовано 27 квітня 2020.
  3. ↑ а б в г д е ж Архівована копія. Архів оригіналу за 29 липня 2019. Процитовано 27 квітня 2020.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  4. ↑ Анна Тимофеевна Гагарина. Архів оригіналу за 5 липня 2019. Процитовано 27 квітня 2020.
На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії.
Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Гагаріна_Ганна_Тимофіївна&oldid=36097338