ГЕС Kjela

ГЕС Kjela (Токке IV) – гідроелектростанція на півдні Норвегії, за 130 км на північний схід від Ставангеру. Знаходячись перед ГЕС Vinje, становить одну зі станцій верхнього ступеню (поряд з ГЕС Сонга) гідровузла, створеного в озерно-річковій системі, нижнім елементом якої є річка Skienselva (впадає в Frierfjorden, продовження Langesundsfjord, з’єднаного через протоку Langesund зі Скагерраком).

ГЕС Kjela
59°44′ пн. ш. 7°26′ сх. д.
Країна	Норвегія
Адмінодиниця	Віньє
Стан	діюча
Річка	Kjela та її притоки
Каскад	гідровузол у сточищі Skienselva
В експлуатації з	1979
Роки введення першого та останнього гідроагрегатів	1979
Основні характеристики
Установлена потужність	60  МВт
Середнє річне виробництво	218  млн кВт·год
Тип ГЕС	дериваційна
Розрахований напір	185  м
Характеристики обладнання
Тип турбін	Френсіс
Кількість та марка турбін	1
Кількість та марка гідрогенераторів	1
Потужність гідроагрегатів	1х60  МВт
Основні споруди
Висота греблі	42 (Bordalsvatn), 16 (Kjelavatn), 55 (Forsvatn)  м
Власник	Statkraft
Оператор	Статкрафт Енержіd
ГЕС Kjela
Мапа

Збір ресурсу для роботи станції відбувається у сточищі річки Kjela, яка після озера Tveitevatnet носить назву Smorkleppai та в підсумку впадає праворуч до Токке (складова головної артерії у гідрографічній мережі Skienselva, пов’язана з останньою через озеро Бандак, річку  Straumen  та озеро Norsjo). Тут створено систему із п’яти водосховищ:

- Bordalsvatn на лівій притоці Kjela річці Бора. Сховище, яке утримує гребля висотою 42 метри, має площу поверхні 7 км², об’єм 154 млн м³ та припустиме коливання рівня поверхні між позначками 852 та 891 метр НРМ;

- Stavatn та Kjelavatn на самій Kjela. У першому поверхня коливається між позначками 966 та 979 метрів НРМ, у другому (водойма з греблею висотою 16 метрів, площею поверхні 2,7 км² та об’ємом 82 млн м³) – між 918 та 944 метри НРМ (для Норвегії є вельми поширеним, коли діапазон коливання перевищує висоту греблі, що досягається прокладанням спеціальних дренажних тунелів нижче від порогу природного водозливу);

- Langesae та Forsvatn на правій притоці Kjela річці Forsvassai. У першому поверхня коливається між позначками 1067 та 1090 метрів НРМ, у другому (водойма з греблею висотою 55 метрів, площею поверхні 2,6 км² та об’ємом 110 млн м³) – між 829 та 891 метром НРМ.

Загальний об’єм сховищ системи складає 529 млн м³.

Розташовані на більш високому рівні водойми – Stavatn, Kjelavatn та Langesae – по мірі потреби випускають накопичений ресурс у природні русла, тоді як від Bordalsvatn прокладено дериваційний тунель, що переходить в долину Kjela, перетинає її нижче від Kjelavatn (приймаючи ресурс з водозабору на Kjela через бічне відгалуження) та далі прямує під наступним водорозділом до сховища Forsvatn. Довжина цієї дериваційної системи складає 15 км, в т.ч. 12,5 км головної ділянки.

Можливо відзначити, що Forsvatn створили у комплексі з ГЕС Kjela в 1979-му, майже на два десятиліття пізніше за інші резервуари, котрі з’явились одночасно з найбільш потужними станціями нижньої частини гідровузла. Спорудження додаткової ГЕС дозволило використати для виробництва електроенергії значний перепад висот на короткій – біля 1,5 км – відстані між Forsvatn та впадінням Forsvassai у Kjela. В облаштованому у лівобережному гріському масиві Forsvassai підземному машинному залі встановили одну турбіну типу Френсіс потужністю 60 МВт, яка при напорі у 185 метрів забезпечує виробництво 218 млн кВт-год електроенергії на рік.

Відпрацьована вода потрапляє до створеного на Kjela водосховища Raushyl, після чого транзитом через сховище Венемо у нижній течії Бори спрямовується до озера Тотак. Таким чином, вода з розташованого у верхній течії Бори озера Bordalsvatn двічі перетинає Kjela та знов проходить через саму Бору на шляху у Тотак, описавши вигнуту на південний захід велику дугу.