Віюдита ряба
| Віюдита ряба | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Fluvicola pica (Boddaert, 1783) | ||||||||||||||||
 Ареал виду | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Muscicapa pica | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Віюди́та ряба[2] (Fluvicola pica) — вид горобцеподібних птахів родини тиранових (Tyrannidae)[3]. Мешкає в Центральній і Південній Америці.
_(14644536681).jpg)
Таксономія ред.
Ряба віюдита була описаний французьким натуралістом Жоржем-Луї Леклерком де Бюффоном в 1779 році в праці «Histoire Naturelle des Oiseaux» за зразком з Каєнни (Французька Гвіана)[4][5]. Науково вид був описаний в 1783 році, коли голландський натураліст Пітер Боддерт класифікував його під назвою Muscicapa pica[6]. Пізніше вид був переведений до роду Віюдита (Fluvicola)[7].
Опис ред.
Довжина птаха становить 13,5 см, вага 13 г. Забарвлення переважно біле, крила чорні, стернові пера чорні з білими кінчиками. Від потилиці до спини іде чорна смуга. У самиць ті частини тіла, які у самців є чорними, можуть мати коричнюватий відтінок, а у молодих птахів вони повністю коричневі.
Поширення і екологія ред.
Рябі віюдити мешкають в центральній і східні Панамі, в Колумбії, Венесуелі, Гаяні, Французькій Гвіані, Суринамі, на півночі Бразилії (північний захід Амазонасу, північ Рорайми і Амапи), а також локально на сході Еквадору і Перу та на Тринідаді і Тобаго. Бродячі птахи спостерігалися на Підвітряних островах. Рябі віюдити живуть в заростях на берегах річок, озер і струмків, на болотах, на пасовищах і в садах, поблизу води. Зустрічаються поодинці або парами, живляться комахами. Гніздяться в чагарниках над водою. Гніздо кулеподібне з бічним входом, сплетене з трави, встелене пір'ям. В кладці 2-3 білувато-кремових яйця, поцяткованих коричневими плямками. Насиджують і самиці, і самці.
Примітки ред.
- ↑ BirdLife International (2016). Fluvicola pica.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). Tyrant flycatchers. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 4 травня 2014. Процитовано 29 березня 2022.
- ↑ Buffon, Georges-Louis Leclerc de (1779). Le gillit ou gobe-mouche pie de Cayenne. Histoire Naturelle des Oiseaux (фр.). Т. 8. Paris: De L'Imprimerie Royale. с. 342—343. Архів оригіналу за 29 березня 2022. Процитовано 29 березня 2022.
- ↑ Buffon, Georges-Louis Leclerc de; Martinet, François-Nicolas; Daubenton, Edme-Louis; Daubenton, Louis-Jean-Marie (1765–1783). Gobe-mouche pie, de Cayenne. Planches Enluminées D'Histoire Naturelle. Т. 7. Paris: De L'Imprimerie Royale. Plate 675 Fig. 1. Архів оригіналу за 29 березня 2022. Процитовано 29 березня 2022.
- ↑ Boddaert, Pieter (1783). Table des planches enluminéez d'histoire naturelle de M. D'Aubenton : avec les denominations de M.M. de Buffon, Brisson, Edwards, Linnaeus et Latham, precedé d'une notice des principaux ouvrages zoologiques enluminés. Utrecht. с. 42, Number 675 Fig. 1. Архів оригіналу за 29 березня 2022. Процитовано 29 березня 2022.
- ↑ Swainson, William John (1827). On several groups and forms in ornithology, not hitherto defined. Zoological Journal. 3: 158–175 [172]. Архів оригіналу за 29 березня 2022. Процитовано 29 березня 2022.
Джерела ред.
- ffrench, Richard (1991). A Guide to the Birds of Trinidad and Tobago (вид. 2nd). Comstock Publishing. ISBN 0-8014-9792-2.
- Hilty, Steven L (2003). Birds of Venezuela. London: Christopher Helm. ISBN 0-7136-6418-5.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |