Вікіпедія

Віта Буйвид

Віта Буйвид (Вікторія Вікторівна Буйвид; нар. 11 травня 1962(19620511), Дніпро) — українська та російська фотографиня і художниця.

Віта Буйвид
рос. Вита Буйвид
Ім'я при народженні рос. Виктория Викторовна Буйвид
Народилася 11 травня 1962(1962-05-11) (62 роки)
Дніпропетровськ, Українська РСР, СРСР
Країна  СРСР
 Росія
Місце проживання Санкт-Петербург[1]
Діяльність фотографка, художниця
Alma mater Дніпропетровський ордена Трудового Червоного Прапора державний університет ім. 300-річчя возз'єднання України з Росією (1988)
Знання мов російська
Діти Anna Buyvidd

Біографія ред.

Закінчила філологічний факультет Дніпропетровського університету (1988), потім переїхала в Ленінград. З 2000-х років живе у Москві. Викладала в Гетеборгському університеті, ряді російських навчальних закладів. Фотодиректорка журналу «Російський піонер»[2], також публікується в ньому як колумністка.

Виставляється з 1990 року. В 1993 році взяла участь у колективній виставці «ФОТОpostscriptum» в Мармуровому палаці (філія Російського музею, куратор Д. Віленський) — першої в Санкт-Петербурзі фотовиставці у просторі художнього музею[3], звідки роботи Буйвид і Людмили Федоренко були взяті на виставку «ФОТО-поліпшення» (Нове мистецтво з Москви і Санкт-Петербурга)» (англ. PHOTO-reclamation (new art from Moscow and Saint Petersburg)) в Лондоні і Саутгемптоні (1994—1995)[4]; каталог британської виставки відкривався інтерв'ю з Буйвид. Персональні виставки у галереях Москви, Петербурга, США, Німеччини, Естонії. Роботи у зібранні Російського музею[5]. У 2009 р. номінована на премію Кандинського з проєктом «Як я провів літо». У 2011 р. виставкою Буйвид відкрилася галерея «Арткоммуналка» в Коломні[6]. У 2018 році Віта увійшла в журі конкурсу «Молоді фотографи Росії»[7].

Творчість ред.

В середині 1990-х років Віта Буйвид перейшла, по більшій частині, від чистого фотографії до змішаній техніці, що вводить в фотографію елементи акварелі, аплікації, колажу. Вже в 1999 р. роботи Буйвид на стику фотографії та комп'ютерних технологій високо оцінив Олександр Боровський[8].

Тематично багато роботи Буйвид присвячені деконструкції тілесного: І. С. Кон у зв'язку з серією «Чоловік у ванні» (2000) кваліфікує творчість Буйвид як «феміністське мистецтво», що деміфологізує канон маскулінності[9].

Персональні виставки ред.

2013 «Акти громадянського стану» Карась Галерея. Київ
2011 «Якщо хочеш плавати — плавай». Галерея RuArts. Москва[10]

«Трудодні». Музей історії фотографії. Санкт-Петербург[11]

«Корпоративний сон». Галерея Дмитра Семенова. Санкт-Петербург[12]

«Piccolo Amore» Карась Галерея. Київ

2010 «Люби мене як я тебе». Карась Галерея. Київ[13]

«Акти громадянського стану». AL Gallery. Санкт-Петербург[14]

2009 «Сонник». Карась Галерея. Київ[15]

Vita Aperte. Галерея RuArts. Москва[16]«Корпоративний сон». Галерея Файн Арт. Москва

2008 «Як я провів літо». Галерея АРТСтрелка — projects. Москва

«Методи дослідження орнаменту». Галерея Дмитра Семенова. Санкт-Петербург

2007 «Фототрикотаж». Музей сучасного мистецтва. Москва[17]

Piccolo Amore. Artistico Gallery. Москва

2006 «Швидкі сни». Галерея Очей. Москва

«Familia». Музей Сновидінь Зигмунда Фрейда. Санкт-Петербург«Територія кохання». МДФ. Фотобієнале. Москва«Париж. Червоний». Музей архітектури ім. Щусєва. Москва

2005 «Дзвінок». Галерея Сільське життя. Санкт-Петербург
2003 «П'ятниця, 13-е». МДФ. Бієнале «Мода і стиль у фотографії». Москва
2002 «Antifashion». White space gallery. Лондон
2001 «8+3=10». Галерея James. Москва

«Імперія в речах». Московський центр мистецтв

1998 Університет Rutgers. США
1997 «Чоловіки у ванні». Галерея 21. Санкт-Петербург

«Люби мене як я тебе». Галерея Werdermann art. Гамбург

1996 «Весталки». Нова Академя Витончених Мистецтв. Санкт-Петербург

«Соло для контрабаса». Центр сучасного мистецтва Дж. Сороса. Санкт-Петербург

1995 Гете-інститут. Москва
1994 Фото-центр De Moor. Амстердам

Салон мистецтв Dolberg. Берлін

Галерея Photo Medium Art. Вроцлав. Польща

«Манія величі». Інститут сучасного мистецтва. Санкт-Петербург

1993 Галерея Ann Westin. Стокгольм
1991 Художній музей Талліна. Естонія

Художній музей Нарви. Естонія

1990 Будинок вчених. Дніпропетровськ

Примітки ред.

  1. ↑ http://id.loc.gov/authorities/names/nr95031849.html
  2. ↑ Вита Буйвид [Архівовано 29 листопада 2020 у Wayback Machine.]: биография на сайте Школы Визуальных Искусств
  3. ↑ В. Вальран. Ленинградский андеграунд: Живопись, фотография, рок-музыка. — СПб.: Изд. им. Н. И. Новикова, 2003. — С. 52-53.
  4. ↑ Women and Gender in Central and Eastern Europe, Russia, and Eurasia: A Comprehensive Bibliography. — Routledge, 2015. — Vol. II. Russia / Ed. by Mary Zirin with Christine D. Worobec. — P. 1215.(англ.)
  5. ↑ Отдел новейших течений: последние поступления (1999) [Архівовано 25 листопада 2015 у Wayback Machine.] // Официальный сайт Русского музея
  6. ↑ «Арткоммуналка» открылась в Коломне [Архівовано 24 листопада 2015 у Wayback Machine.] // Федеральный портал малого и среднего предпринимательства, 6.12.2011.
  7. ↑ Объявлено жюри конкурса «Молодые фотографы России 2018». Архів оригіналу за 6 серпня 2020. Процитовано 3 січня 2021.
  8. ↑ Художники не должны душить друг друга [Архівовано 24 листопада 2015 у Wayback Machine.]: Интервью с А. Боровским // Сайт gif.ru
  9. ↑ Кон И. С. Обнаженное мужское тело в русском изобразительном искусстве: мужская нагота как культурологическая проблема // Тело в русской культуре: Сборник статей / Сост. Г. И. Кабакова и Ф. Конт. — М.: Новое литературное обозрение, 2005. — С. 217.
  10. ↑ Если хочешь плавать – плавай Вита Буйвид. RUARTS. Архів оригіналу за 22 травня 2012. Процитовано 1 серпня 2012.
  11. ↑ «ТРУДОДНИ». Музей Истории Фотографии. Архів оригіналу за 11 липня 2012. Процитовано 1 серпня 2012.
  12. ↑ Вита Буйвид. Корпоративный сон. artguide.ru. Архів оригіналу за 10 серпня 2012. Процитовано 1 серпня 2012.
  13. ↑ Вита Буйвид "Люби меня, как я тебя" фотография. Karas Gallery. Архів оригіналу за 10 серпня 2012. Процитовано 1 серпня 2012.
  14. ↑ «Виктория Буйвид. Акты Гражданского состояния». AL Gallery. СПб. al-gallery.com. Архів оригіналу за 14 квітня 2011. Процитовано 1 серпня 2012.
  15. ↑ Карась Галерея Вита Буйвид. Karas Gallery. Архів оригіналу за 10 серпня 2012. Процитовано 1 серпня 2012.
  16. ↑ Vita Aperte Виты Буйвид. RUARTS. Архів оригіналу за 22 травня 2012. Процитовано 1 серпня 2012.
  17. ↑ Фототрикотаж. Мультимедийный комплекс актуальных искусств. Архів оригіналу за 10 серпня 2012. Процитовано 1 серпня 2012.

Література ред.

  • 100 имен в современном искусстве Санкт-Петербурга / Общ. ред. Е. Коловской. — СПб.: Центр современного искусства Дж. Сороса, 1997. — С. 28.

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Віта_Буйвид&oldid=36546466