Віреончик білочеревий
| Віреончик білочеревий | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
.jpg) | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Pachysylvia decurtata (Bonaparte, 1838) | ||||||||||||||||
 Ареал виду | ||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||
|
(Див. текст) | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Sylvicola decurtata Hylophilus decurtatus | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Вірео́нчик білочеревий[2] (Pachysylvia decurtata) — вид горобцеподібних птахів родини віреонових (Vireonidae). Мешкає в Мексиці, Центральній і Південній Америці.
Опис
ред.Довжина птаха становить 19 см, вага 9 г. Верхня частина тіла оливково-зелена, голова сірувата, навколо очей білі кільця. Нижня частина тіла білувата, груди з жовтим відтінком, на боках легкий оливковий відтінок. Молоді птахи мають тьмяніше, коричнювате забарвлення, скроні й боки грудей у них мають охристий відтінок.
Підвиди
ред.Виділяють шість підвидів:[3]
- P. d. brevipennis (Giraud Jr, 1851) — східна Мексика (південний схід штату Сан-Луїс-Потосі, північний і центральний Веракрус, північна Оахака, південь Чіапасу);
- P. d. dickermani (Parkes, 1991) — південний схід Мексики (від південного Веракрусу на схід до Табаско, півночі Чіапасу і заходу Кампече);
- P. d. phillipsi (Parkes, 1991) — південний схід Мексики (схід Кампече і Кінтана-Роо) та Північ Белізу;
- P. d. decurtata (Bonaparte, 1838) — від Південного Белізу і Гватемали до Центральної Панами;
- P. d. darienensis Griscom, 1927 — від центральної Панами до північно-східної Колумбії (на схід до Сантандера);
- P. d. minor Berlepsch & Taczanowski, 1884 — тихоокеанське узбережжя південно-західної Колумбії, західного Еквадору і крайнього північно-західного Перу (Тумбес).
Поширення і екологія
ред.Білочереві віреончики мешкають в Мексиці, Белізі, Гватемалі, Сальвадорі, Гондурасі, Нікарагуа, Коста-Рики, Панами, Колумбії, Еквадорі і Перу. Вони живуть в кронах вологих і сухих рівнинних тропічних лісів, у вологих гірських тропічних лісах та на узліссях. Зустрічаються на висоті до 1500 м над рівнем моря. Часто приєднуються до змішаних зграй птахів. Живляться комахами та іншими безхребетними, яких шукають серед листя на деревах, а також дрібними плодами й насінням. Гніздо глибоке, чашоподібне, зроблене з сухого листя й павутиння, розміщується на деревах, на висоті 10—15 м над землею. В кладці 2 білих яйця, поцяткованих коричневими плямками.
Примітки
ред.- ↑ BirdLife International (2016). Pachysylvia decurtata.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). Shrikes, vireos, shrike-babblers. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 13 лютого 2022. Процитовано 17 лютого 2022.
Джерела
ред.- Skutch, Alexander F. (1960). Gray-headed greenlet (PDF). Life Histories of Central American Birds II. Pacific Coast Avifauna, Number 34. Berkeley, California: Cooper Ornithological Society. с. 29—34. Архів оригіналу (PDF) за 31 січня 2022. Процитовано 17 лютого 2022.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |