Вінсент Гложник

маляр
(Перенаправлено з Вінсент Гложнік)

Вінсент Гложник (словац. Vincent Hložník, 22 жовтня 1919, Сведерник, Словаччина — 10 грудня 1997, Братислава) — словацький живописець, графік, ілюстратор, скульптор і педагог, брат Фердинанда Гложника[sk]. Він один з найважливіших представників словацького образотворчого мистецтва, покоління художників Другої світової війни, представник експресіонізму.

Вінсент Гложник
Vincent Hložník
Народження22 жовтня 1919(1919-10-22)
Сведерник, Словаччина
Смерть10 грудня 1997(1997-12-10) (78 років)
 Братислава, Словаччина
Національністьсловак
Країна Чехословаччина
 Словаччина
Жанрілюстратор, вихователь, живописець, графік , професор університету, дизайнер штампів
НавчанняУніверситет Коменського
Діяльністьілюстратор, педагог, художник, викладач університету, дизайнер поштових марок, графік, педагог, скульптор, art educator
ПрацівникУніверситет Коменського
Брати, сестриFerdinand Hložníkd[1]
ЗванняArtiste national (d) (1968)
Роботи в колекціїФінська національна галерея, Central Slovakian Galleryd, Словацька національна галерея, Ernest Zmeták Art Galleryd, Orava Galleryd, Галерея Петра Богуня, Східно-Словацька галерея, Kysucká galériad і Turčianska galériad
НагородиОрден Томаша Ґарріґа Масарика

CMNS: Вінсент Гложник у Вікісховищі

Це один з найважливіших представників словацького образотворчого мистецтва, художник покоління Другої світової війни, молодий авангардист. Він проілюстрував понад сотню творів світової та національної літератури. У своїй роботі він реагував переважно на події Другої світової війни. Про це він розповідає у документальному фільмі «Вінсент Гложник» із серії «Профілі», реалізованому Словацьким телебаченням у Братиславі в 1994 році (сценарій Тетяни Синекової, режисер Федір Бартко).[2]


Біографія

ред.

Вінсент Гложник народився в селі Сведернику, розміщеному приблизно за десять кілометрів нижче за течією від Жиліни над річкою Ваг, на березі якої пройшло його дитинство. У сім'ї було п'ятеро дітей, серед яких він найстарший. Ще в дитинстві він любив малювати і з чотирнадцяти років уже підписував свої твори. Навчався в муніципальній школі Сведерника, пізніше в Жиліні, де його талант виявив вчитель малювання Зденек Балаш.

Професійну освіту здобував у Празі в 1937—1942 роках у Вищій школі прикладного мистецта, тепер Академія мистецтв, архітектури та дизайну в Празі[cs] (професори Франтішек Кисела[cs] та Йозеф Новак[cs]). У 1943 році він повернувся до Словаччини, оселився в Жиліні, пізніше у Сведернику.

 
Надгробний пам'ятник Вінсента Гложника

У 1945—1949 роках він був членом празької асоціації Mánes, 1945 року він став членом-засновником Групи образотворчих художників 29 серпня. У 1948 році закінчив навчальний візит до Італії. У 1952—1972 роках працював викладачем в Академії образотворчих мистецтв у Братиславі, в період з 1960 по 1964 рік був ректором.

У період нормалізації, у 1972 році, він був змушений залишити школу з політичних причин і почав працювати вільним художником. Він також розробляв графічні проекти для чехословацьких поштових марок.

У 2009 році сім'я Вінсента Гложника подарувала його 799 творів Жилінському самоврядному регіону, а в Поважській галереї мистецтв було відкрито постійну виставку його робіт.[3]

Картини

ред.
  • Вечірня балада. 1941. полотно, олія, 490×1190 мм, приватна колекція
  • Голова. 1942. акварель, 500×300 мм, приватна колекція
  • Вигнаний війною. 1944 р. Темпера, гуаш на папері, 460×680 мм, приватна колекція
  • Біженці. 1945 р. Темпера на картоні, 400×850 мм, приватна колекція
  • Бики. 1969. темпера, 980×980 мм
  • Клітка. 1972. олія на картоні, 660×370 мм
  • Люди та хижаки. 1982. 1750×850 мм

Графіка та ілюстрації

ред.
  • За Волгою не земля IV. 1960. двоколірна ліногравюра, 220×250 мм, галерея Орава
  • Китайські казки II. 1960. кольоровий ліногравюр, 180×255 мм, галерея Орава
  • Сонце. 1962 р. Кольорова ксилографія на папері, 530×540 мм, приватна власність
  • Одісея. 1963. кольорова літографія, 140×350 мм, галерея Орава
  • Фауст II. 1964. ліногравюра, 400×255 мм, галерея Орава
  • Зустрічі / Про поезію Л. Новомеського. 1971. ліногравюра, 665×487 мм, SNG
  • Вершники. Листок з циклу Апокаліпсис. 1975. 270×185 мм, СНГ
  • Коло. 1978. 285×206 мм, СНГ
  • Бики. 15.12.1994 поштова марка, ротаційний друк на сталі в поєднанні з глибоким друком, 40×50 мм

Скульптура

ред.
 
Церква в Новій Бошаці
  • Жінка («Донна»), бронза, 400 мм, Художня галерея — Шюргер, ТврдошінТврдошин
  • Даная, бронза, Художня галерея — Шюргер, Тврдошин
  • Ню І. («Atto I»), бронза, 560 мм, галерея модерн, Ліптовський Мікулаш
  • Ню II («Атто I»), бронза, 400 мм, галерея модерн, Ліптовський Мікулаш

Примітки

ред.

Посилання

ред.