Вікіпедія

Вінницький універмаг

Вінницький універмаг — підприємство торгівлі, що існує у місті Вінниці з 1964 року.

Вінницький універмаг
ПрАТ "Вінницький універмаг"
Тип бізнес
Форма власності приватне
Спеціалізація роздрібна торгівля
Засновано вересень 1964
Штаб-квартира Україна Вінниця, площа Калічанська, 2
Власник(и) Акціонери
univermag.vn.ua
Мапа

Історія ред.

  Зовнішні зображення
Вінницький універмаг — архівні фото
  [1]
  [2]
  [3]
  [4]
  [5]
  [6]
  [7]
  [8]

У вересні 1964 року на місці базару на Калічі з ініціативи голови міської ради депутатів трудящих Генріха Лютворта створена площа імені Гагаріна та Центральний універмаг, що з дня свого відкриття став центром починань і експериментів у сфері торгівлі та візитною карткою обласного центру.

У 1969 році універмаг одним із перших в СРСР став працювати за методом самообслуговування[1]. За передовим досвідом сюди приїжджали із Москви, інших союзних республік та з-за кордону[джерело?].

У 1987 році тут організована перша в СРСР демонстрація моделей (з метою збуту непроданих залишків товару)[2].

З 2000 року належить корпорації «Прем'єр—Фінанс» бізнесмена Володимира Продивуса[3], якого пов'язують з криміналом[4][5][6].

Нагороди ред.

У 1970 році колектив універмагу був нагороджений Орденом Трудового Червоного Прапора.

Декомунізація ред.

13 січня 2016 року відбувся демонтаж Ордену Трудового Червоного Прапора на вимогу «декомунізаційного» закону. За словами керівництва, у майбутньому планують виділити місце під музей-історію універмагу, де згадають коли і за що отримав колектив нагороду СРСР[7][8][9].

Примітки ред.

  1. ↑ Советская розничная торговля промтоварами. 1981-й год (авторский репортаж) Известия, 02-18-1981. Архів
  2. ↑ Директор винницкой клиники «Oxford Medical» рассказала о нечестной конкуренции [Архівовано 25 вересня 2020 у Wayback Machine.] / real-vin.com, 06.09.2017 Архів
  3. ↑ Володимир Продивус: «Повірив, що «немає проблем» — отже, ти зупинився». zn.ua. 11 грудня 2007. Архів оригіналу за 24 жовтня 2020. Процитовано 05.12.2020.
  4. ↑ Володимир Продивус: регіонал-боксер із кримінальним минулим. Політека (укр.). 10 жовтня 2018. Процитовано 11 вересня 2019.
  5. ↑ Регионал Продивус «засветился» на бандитской «стрелке» в лесу с автоматчиками., 20.05.2014 / Телеканал ТСН.ua
  6. ↑ "Діти плакали, але проявили позицію держави": Шевченко про корупцію, російський вплив у боксі та протистояння з Продивусом. sport.novyny.live. 23 ЖОВТНЯ 2022. Процитовано 15.11.2022.
  7. ↑ Як у Вінниці декомунізували універмаг. vn.depo.ua. 13 січня 2016. Архів оригіналу за 24 лютого 2022. Процитовано 05.12.2020.
  8. ↑ Вінницький універмаг уже декомунізували і не тільки його (Фото) | Всі Новини Вінниці. Vinbazar.com (рос.). Архів оригіналу за 27 січня 2021. Процитовано 6 грудня 2020.
  9. ↑ Двометровий Орден Червоного Прапору «зрізали» з універмагу - 20 хвилин. vn.20minut.ua (укр.). Архів оригіналу за 18 лютого 2022. Процитовано 6 грудня 2020.

Посилання ред.

Джерела ред.

  • Газета «Місто» від 10 вересня 2004 року.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Вінницький_універмаг&oldid=42206884