Вілгелмюс Мартінус «Вім» ван Ек (нід. Wilhelmus Martinus «Wim» van Eek; 13 березня 1893, Батавія[1] — травень 1967[2]) — нідерландський футболіст, який грав на позиції воротаря. Найбільш відомий як гравець клубів ГВК з Вагенінгена і «Гарлема».

Ф
Вім ван Ек
Особисті дані
Повне ім'я Вілгелмюс Мартінус «Вім» ван Ек
Народження 13 березня 1893(1893-03-13)
  Джакарта, Індонезія
Смерть 12 травня 1967(1967-05-12) (74 роки)
  Зандворт, Північна Голландія, Нідерланди
Громадянство  Нідерланди
Позиція воротар
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1910–1912 Нідерланди ГВК (Вагенінген)  ? (?)
1912–1915 Нідерланди «Гарлем»  ? (?)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
1912 Нідерланди Нідерланди 0 (0)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Був членом збірної Нідерландів на Олімпійських іграх 1912, але на турнірі не зіграв і не отримав бронзову медаль[3].

Футбольна кар'єра ред.

У вересні 1909 року Вім ван Ек вступив у футбольний клуб ГВК з міста Вагенінген[4]. На той момент він проживав на півночі від міста у селищі Беннеком[4]. У віці шістнадцяти років став воротарем другої команди ГВК[5][6], а через рік грав вже за основний склад[7]. У дебютному сезоні посів із клубом перше місце у східному дивізіоні чемпіонату Нідерландів і був учасником двох чемпіонських матчів зі «Спартою», які завершилися перемогою роттердамської команди[8][9]. У сезоні 1911-12 його команда знову була найсильнішою на сході країни і вийшла у фінал чемпіонату, в якому вдруге поступилася чемпіонським титулом «Спарті»[10][11]. У квітні 1912 року, ще до закінчення сезону, ван Ек у складі клубу «Гарлем» вирушив до Швейцарії[12], де взяв участь у товариському матчі з «Серветтом»[13].

У травні 1912 зіграв за збірну Східних Нідерландів проти збірної Західної Німеччини[14], а в червні захищав ворота олімпійської збірної в матчі проти збірної Східної Нідерландів[15][16]. На Олімпійські ігри в Стокгольмі вирушив[17] як дублер Юста Гебеля і не зіграв на турнірі.

У серпні 1912 року остаточно перейшов у «Гарлем»[18]. Першу гру в чемпіонаті провів 29 вересня в першому турі проти ГБС (Гаага), зустріч завершилася гостьовою поразкою його команди з рахунком 2:4[19]. «Гарлем» за підсумками сезону посів третє місце у західному дивізіоні та не зміг вийти у фінальну частину чемпіонату. У складі «Гарлема» виступав протягом двох з половиною років, а наприкінці лютого 1915 року залишив команду і вирушив до Голландської Ост-Індії[20].

Особисте життя ред.

Вім народився у березні 1893 року в місті Батавія на території Голландської Ост-Індії[1]. Батько — Йоганнес Вілгелмюс ван Ек, був родом з Гарлема, мати — Марія Теодора Адолфіна ван ден Берг, народилася в Палембангу[1]. Батьки одружилися в травні 1892 року в Гарлемі. На момент одруження батько був фармацевтом другого класу в ост-індській армії[21], а пізніше став директором опіумної фабрики в Батавії[22]. У їх сім'ї виховувалося ще четверо дітей: дочки Генріетта Аугюста та Ганна Маргарета, сини Корнеліс та Теодор.

Одружився у віці двадцяти трьох років — його дружиною стала 20-річна Жанетта Матілда Елізабет Бюргарц, уродженка Луманджанга. Їхній шлюб був зареєстрований 21 листопада 1916 року в Батавії[1]. У червні 1920 року в Бандунгу в їх сім'ї народився син Йоган Віллем[23], а в 1923 народилася дочка на ім'я Жанна.

В 1939 став директором тютюнової компанії Koloniale Tabak Import Maatschappij[24].

Його сестра Генріетта Аугюста вийшла заміж за футболіста Юра Гака[nl] — під час Другої світової війни вони були членами Руху опору і померли в концтаборах[25]. Його племінник Боб Хак[nl] став мистецтвознавцем і був одним з ініціаторів створення дослідницького проекту Рембрандта.

Помер у травні 1967 року у віці 74 років[2]. Його дружина померла 25 вересня 1971 року в Рейсвейку у віці 75 років.

Титули і досягнення ред.

Нідерланди: 1912 (як запасний)
ГВК (Вагенінген): 1911, 1912

Примітки ред.

  1. а б в г Wilhelmus Martinus van Eek (нід.). Archief Amsterdam. Архів оригіналу за 26 березня 2020. Процитовано 26.3.2020.
  2. а б Familieberichten (нід.). De Telegraaf. Процитовано 7.4.2019.
  3. Netherlands Football at the 1912 Stockholm Summer Games (англ.). sports-reference.com. Архів оригіналу за 24 січня 2010. Процитовано 7.4.2019.
  4. а б KNVB » Inventaris nr. 453, Scan: 82 (нід.). gahetna.nl. Процитовано 7.4.2019.
  5. GVC II — SDO (нід.). Het Sportblad. Процитовано 7.4.2019.
  6. GVC 2 (нід.). Het Sportblad. Процитовано 7.4.2019.
  7. Vitesse — GVC (нід.). Het Sportblad. Процитовано 7.4.2019.
  8. Uit Wageningen (нід.). Het Sportblad. Процитовано 7.4.2019.
  9. Sparta — GVC (нід.). Het Sportblad. Процитовано 7.4.2019.
  10. Wageningen: GVC — Sparta 1:3 (нід.). Het Nieuws van den Dag. Процитовано 7.4.2019.
  11. Rotterdam: Sparta — GVC 5:0 (нід.). Het Nieuws van den Dag. Процитовано 7.4.2019.
  12. Paaschwestrijden (нід.). Algemeen Handelsblad. Процитовано 7.4.2019.
  13. Servette — Haarlem 1:1 (нід.). Algemeen Handelsblad. Процитовано 7.4.2019.
  14. Düsseldorf. W.-Deutschland — Oost-Nederland 1:1 (нід.). Het Nieuws van den Dag. Процитовано 7.4.2019.
  15. Voetbal. Oostelijk XI-tal — Olympisch XI-tal 1:2 (нід.). Nieuwe Rotterdamsche Courant. Процитовано 7.4.2019.
  16. De Olympische Spelen te Stockholm (нід.). De Telegraaf. Процитовано 7.4.2019.
  17. De Olympische spelen (нід.). Nieuwsblad van het Noorden. Процитовано 7.4.2019.
  18. Van Eek (нід.). Provinciale Geldersche en Nijmeegsche Courant. Процитовано 7.4.2019.
  19. HBS — Haarlem 4:2 (нід.). Het Sportblad. Процитовано 7.4.2019.
  20. Van Alle Kanten (нід.). Het Sportblad. Процитовано 7.4.2019.
  21. BS Huwelijk met Johannes Wilhelmus van Eek (нід.). Noord-Hollands Archief. Процитовано 7.4.2019.
  22. Familieberichten (нід.). De Telegraaf. Процитовано 7.4.2019.
  23. Familieberichten (нід.). Preangerbode. Процитовано 7.4.2019.
  24. W.M. van Eek tot opvolger benoemd (нід.). De Indische Courant. Процитовано 7.4.2019.
  25. De arrestatie van het echtpaar Haak oorzaken en gevolgen (нід.). 4en5meiamsterdam.nl. Архів оригіналу за 7 квітня 2019. Процитовано 7.4.2019.

Посилання ред.