Вільям Руфус Дей

Вільям Руфус Дей (англ. William Rufus Day; 17 квітня 1849 — 9 липня 1923) — американський політик-республіканець, 36-й Держсекретар США, а також член Верховного суду США.

Вільям Руфус Дей
Народився	17 квітня 1849(1849-04-17) Равенна, Огайо, США
Помер	9 липня 1923(1923-07-09) (74 роки) Макіно-Айленд (Мічиган), Мекінак, Мічиган, США
Поховання	West Lawn Cemeteryd
Країна	США
Діяльність	адвокат, суддя, дипломат, політик
Alma mater	Університет Мічигану, Школа права Мічиганського університету і Ravenna High Schoold
Посада	суддя Верховного суду США, державний секретар США і Judge of the United States Court of Appeals for the Sixth Circuitd
Партія	Республіканська партія США
Конфесія	лютеранство
Батько	Luther Dayd
Мати	Emily Swift Dayd
Діти	Luther Dayd, William Louis Dayd і Stephen A. Dayd
Автограф
Медіафайли у Вікісховищі

Життєпис

Вільям Дей народився в Равенні, Огайо. Його батьком був Лютер Дей, член Верховного Суду Огайо. У 1870 закінчив Мічиганський університет, а в 1871 юридичну школу при тому ж університеті. У наступному році оселився в Кантоні, де почав адвокатську практику разом з Вільямом Лінчем. Незабаром вступив в республіканську партію, де у нього з часом з'явився великий авторитет.

Був дуже хорошим другом Вільяма Мак-Кінлі, з яким познайомився на партроботі. Був його політичним і юридичним радником на виборах в Сенат США, губернаторських виборах в Огайо, і, урешті-решт на президентських. 3 травня 1897 президент Мак-Кінлі призначив Дея заступником Держсекретаря США Джона Шермана. Але той не виправдав очікувань президента, і майже через рік Вільям Дей був призначений на місце Шермана.

Через кілька місяців Дей був знятий з посади Вільямом Мак-Кінлі, який незабаром призначив його головою спеціальної комісії, яка повинна була виробити мирний договір, який завершив Іспано-американську війну. З приводу іспанських колоній у Дея і Мак-Кінлі виникли розбіжності. Дей пропонував передати США тільки Кубу, тоді як Мак-Кінлі наполягав ще й на Філіппінах, Пуерто-Рико, і Гуамі. Проте при укладенні мирного договору в Парижі він висловив умови Мак-Кінлі.

25 лютого 1899 Мак-Кінлі призначив Дея суддею в Апеляційний суд США 6-го округу. 28 лютого Сенат США підтвердив призначення.

19 лютого 1903 президент Теодор Рузвельт призначив Дея вже на більш високий пост судді Верховного суду США. 23 лютого Сенат підтвердив призначення.

Був затятим антимонополістам, і відповідно був на боці уряду у справах проти «Standard Oil», «American Tobacco» (1911), «Union Pacific» (1912), і «Southern Pacific» (1922).

Пішов у відставку 13 листопада 1922, після чого деякий час працював у Комісії з репарацій, головне завдання якої була визначення умов виплат Німеччиною.

9 липня 1923 помер у Макіно-Айленд. Похований на цвинтарі Вест Лавн у Кантоні.

Посилання

• Вільям Руфус Дей [Архівовано 6 жовтня 2018 у Wayback Machine.] на сайті The Political Graveyard(англ.)
• Вільям Руфус Дей [Архівовано 19 лютого 2017 у Wayback Machine.] на сайті The Ohio Judicial Court(англ.)
• Вільям Руфус Дей на сайті The United States Court of Appeals for the Sixth Circuit(англ.)
• Вільям Руфус Дей на сайті The Raven Hall of Fame(англ.)
• Вільям Руфус Дей на сайті The United States State Department(англ.)
• Вільям Руфус Дей на сайті The Hall of the Secretaries of State(англ.)