Вільгельм Шенінг

Георг Вільгельм Шенінг (нім. Georg Wilhelm Schöning; 8 червня 1908, Гумбіннен — 2 листопада 1987, Бохум) — німецький офіцер, оберстлейтенант резерву вермахту. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста з дубовим листям.

Вільгельм Шенінг
Народився	8 червня 1908(1908-06-08) Гусєв, Gumbinnen (district)d, Гумбіннен, Східна Пруссія, Королівство Пруссія, Німецька імперія
Помер	2 листопада 1987(1987-11-02) (79 років) Бохум, Арнсберг, Північний Рейн-Вестфалія, ФРН
Країна	Румунія
Діяльність	військовослужбовець
Знання мов	румунська
Учасник	Друга світова війна
Військове звання	Оберстлейтенант
Нагороди	Лицарський хрест Залізного хреста з Дубовим листям Медаль «У пам'ять 22 березня 1939 року» Штурмовий піхотний знак в сріблі Золотий німецький хрест Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42» Орден Михая Хороброго 3-го класу Нагрудний знак «За поранення» в сріблі Кримський щит Почесна застібка на орденську стрічку для Сухопутних військ Бронзовий нагрудний знак ближнього бою

Біографія

Отримав підготовку офіцера резерву. 26 серпня 1939 року призваний в армію і зарахований в 23-й піхотний полк. З листопада 1939 року — командир 10-ї роти 244-го піхотного полку. Учасник Французької кампанії. З літа 1940 року — командир 10-ї роти 120-го мотопіхотного полку 60-ї мотопіхотної дивізії. Учасник Балканської кампанії та Німецько-радянської війни. З травня 1942 року — ордонанс-офіцер штабу свого полку, з 1 червня 1942 року — командир 2-го батальйону. 16 жовтня 1942 року тяжко поранений у районі Сталінграда і евакуйований в тил. В січні 1943 року дивізія була знищена в Сталінграді, а потім відновлена на Заході і Шенінг був призначений командиром 1-го батальйону свого полку. В червні 1943 року дивізія Шегігша перетворена на моторизовану дивізію «Фельдгеррнгалле», а полк Шеннінга — на 27-й фузілерний. З 8 лютого 1944 року — командир фузілерного полку «Фельдгеррнгалле», з 26 липня 1944 року — 110-ї танкової бригади, з якою воював в Угорщині. З вересня 1944 року — командир 66-го моторизованого полку 13-ї танкової дивізії. Відзначився у боях під Будапештом. 14 лютого 1945 року тяжко поранений і до кінця війни залишався в лазареті, де був захоплений радянськими військами. В жовтні 1945 року звільнений.

Нагороди

• Медаль «У пам'ять 22 березня 1939 року»
• Залізний хрест
  • 2-го класу (11 липня 1940)
  • 1-го класу (12 серпня 1941)
• Штурмовий піхотний знак в сріблі
• Німецький хрест в золоті (14 лютого 1942)
• Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42»
• Кримський щит
• Почесна застібка на орденську стрічку для Сухопутних військ (16 жовтня 1942)
• Орден Михая Хороброго 3-го класу (Румунське королівство)
• Нагрудний знак «За поранення» в сріблі
• Нагрудний знак ближнього бою в бронзі
• Лицарський хрест Залізного хреста з дубовим листям
  • лицарський хрест (7 лютого 1944)
  • дубове листя (№707; 21 січня 1945)

Література

• Залесский К. А. Железный крест. Самая известная военная награда Второй мировой войны. — М.: Яуза-пресс, 2007. — 4000 экз. — ISBN 978-5-903339-37-2
• Fellgiebel W.P. Elite of the Third Reich, The recipients of the Knight's Cross of the Iron Cross 1939-1945: A Reference, Helion & Company Limited, Solihull, 2003, ISBN 1-874622-46-9
• Patzwall K., Scherzer V. Das Deutsche Kreuz 1941-1945, Geschichte und Inhaber Band II, Verlag Klaus D. Patzwall, Norderstedt, 2001, ISBN 3-931533-45-X
• THOMAS, FRANZ & WEGMANN, GÜNTER, Die Eichenlaubträger 1940-1945, Biblio-Verlag, 1998