Віллі Даубе
Віллі Даубе (нім. Willi Daube; 1 травня 1883, Ганноверш-Мюнден, Німецька імперія — 20 серпня 1941, Ярцево, РРФСР) — німецький офіцер, генерал-майор вермахту.
Віллі Даубе | |
---|---|
нім. Willi Daube | |
Народився | 1 травня 1883 Ганноверш-Мюнден |
Помер | 20 серпня 1941 (58 років) Ярцево, Смоленська область, РРФСР, СРСР |
Країна | ![]() |
Діяльність | офіцер |
Учасник | Перша світова війна і Друга світова війна |
Військове звання | ![]() |
Нагороди | |
Біографія
ред.4 вересня 1902 року вступив в Прусську армію. Учасник Першої світової війни. Після демобілізації армії залишений в рейхсвері. З 1 серпня 1934 року служив в штабі 11-ї дивізії. 1 вересня 1936 року переведений в службу комплектування і переданий в розпорядження головнокомандувача армією.
З 1 жовтня 1936 року — командир ландверу Алленштайна. З 1 вересня 1937 року — командир військового району Браунсберга, з 1 вересня 1939 року — Алленштайна. З 1 грудня 1939 року — командир 364-го піхотного полку 161-ї піхотної дивізії. Учасник Французької кампанії. З 1 вересня 1940 року — знову командир військового району Алленштайна. З 15 листопада 1940 року — командир 371-го піхотного полку 161-ї піхотної дивізії. Учасник Німецько-радянської війни. Загинув у бою.[1]
Звання
ред.- Фанен-юнкер (4 вересня 1902)
- Фенріх (18 квітня 1903)
- Лейтенант (18 серпня 1904)
- Оберлейтенант (18 серпня 1913)
- Гауптман (25 лютого 1915)
- Майор (1 листопада 1927)
- Оберстлейтенант (1 лютого 1932)
- Оберст (1 квітня 1934)
- Генерал-майор (1 серпня 1941, посмертно заднім числом)
Нагороди
ред.- Залізний хрест 2-го і 1-го класу
- Ганзейський Хрест (Гамбург)
- Королівський орден дому Гогенцоллернів, лицарський хрест з мечами
- Нагрудний знак «За поранення» в сріблі
- Почесний хрест ветерана війни з мечами
- Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го, 3-го, 2-го і 1-го класу (25 років)
Література
ред.- Dermot Bradley (Hrsg.): Die Generale des Heeres 1921–1945. Die militärischen Werdegänge der Generale, sowie der Ärzte, Veterinäre, Intendanten, Richter und Ministerialbeamten im Generalsrang. Band 3: Dahlmann–Fitzlaff. Biblio Verlag, Osnabrück 1994, ISBN 3-7648-2443-3, S. 32–33.
- Wolfgang Keilig: Die Generale des Heeres 1939–1945. Podzun-Pallas-Verlag, Friedberg 1983, ISBN 3-7909-0202-0, S. 65.
- Reichswehrministerium (Hrsg.): Rangliste des Deutschen Reichsheeres. E.S. Mittler & Sohn, Berlin 1924, S. 144.
Посилання
ред.Примітки
ред.- ↑ Mittler, E. S., & Sohn GmbH. Lexikon des gesamten Buchwesens Online. Процитовано 31 жовтня 2022.