Вікіпедія

Вікіпедія:Проєкт:Енциклопедія історії України/Статті/Неаполь Скіфський

< Вікіпедія:Проєкт:Енциклопедія історії України

НЕАПОЛЬ СКІФСЬКИЙ — столиця пізньоскіф. д-ви в Криму. Згадується у Страбона та в декреті на честь Діофанта. На думку переважної більшості дослідників, ототожнюється з городищем Керменчик, розташов. у пд.-сх. частині Сімферополя на високому плато з уривчастими схилами, на лівому березі р. Салгир. Площа городища — майже 20 га. Місто відкрито 1827. Систематичні розкопки провадяться від 1945.



Появі міста передувало існування на його майбутній території таврського селища. На його місці в серед. 2 ст. до н. е. виникла група укріплених садиб, навколо яких швидко зростало згадане поселення. Поселення загинуло бл. 135—130, можливо від ударів сарматів. Але невдовзі місто було відбудоване, зводиться фортечний мур і впродовж третини століття місто цілеспрямовано росло. Біля центр. (Пд.) воріт були побудовані царський палац, комплекс будівель адм., сусп., культового призначення. У мавзолеї біля воріт ховають царя Скілура, верхівку сусп-ва. К-ра Н.С. набуває характеру столиці — військово-адм. центру пізньоскіф. д-ви.



Склад населення Н.С. з часом змінюється — це пізні скіфи, таври, сармати, греки, фракійці, меоти. Від 2 ст. складається новий етнос: скіфо-сармати.



Значення землеробства для Н.С. було великим, особливо на початку і наприкінці його існування. У місті в значній кількості зберігалися запаси зерна. Вирощували пшеницю, полбу, просо. Розводили коней, овець, велику рогату худобу, свиней. Значного розвитку набули ремесла — гончарство, оброблення металів, у зв’язку з бурхливим розвитком буд-ва — буд. справа та обробляння каменю. Н.С. вів значну торгівлю, передусім з антич. центрами.



Після поразки пізніх скіфів у війні 113—110 з об’єднаними силами північнопричорномор. д-в та Понтійським царством місто було тричі зруйнуване, горіло. Остання з пожеж (поч. н. е.) призвела майже до повного припинення життя в ньому. З 2-ї пол. 1—3-ї чв. 2 ст. Н.С. перестав існувати як місто. У ньому майже відсутня забудова. Колиш. фортеця виконувала функції укріпленого табору кочовиків з легкими житлами-юртами. Це пов’язується з появою сарматів. З останньої чв. 2 ст. Н.С. є великим неукріпленим поселенням, яке, як і вся пізньоскіф. д-ва, гине на рубежі 1—2-ї чв. 3 ст. під натиском сарматів-аланів. 

Література

ред.
  • Шульц П. Розкопки Неаполя скіфського в 1946 р. В кн.: Матеріали польових досліджень Інституту археології АН УРСР за 1945—1946 рр. К., 1949;
  • Шульц П.Н., Головкина В.А. Неаполь скифский. В кн.: По следам древних культур. М., 1951;
  • Шульц П.Н. Мавзолей Неаполя Скифского. М., 1953;
  • Його ж. Исследования Неаполя скифского (1945—1950 гг.). В кн.: История и археология древнего Крыма. К., 1957;
  • Соломоник Э.И. Эпиграфические памятники Неаполя Скифского. «Нумизматика и эпиграфика» (М.), 1962, вып. 3;
  • Высотская Т.Н. Неаполь — столица государства поздних скифов. К., 1979; Древнейшие государства на территории СССР. М., 1985.

Джерела

ред.

Автор: Є.В. Черненко.; url: http://history.org.ua/?termin=Neapol_Skifskyj; том: 7

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Вікіпедія:Проєкт:Енциклопедія_історії_України/Статті/Неаполь_Скіфський&oldid=36331990