Війчасті
| Війчасті | ||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Зображення інфузорій з книги Е. Геккеля «Форми життя», 1904
| ||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||
| ||||||||||||
Підтипи[1]
| ||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||
|
Ві́йчасті, або Інфузорії (Ciliophora), — тип найбільш високоорганізованих найпростіших; включає рухливі й прикріплені форми, одиночні та колоніальні.
Зовнішній вигляд
ред.
Форма тіла війчастих різноманітна, розміри від 10 мкм до 3 мм. Тіло вкрите тоненькою щільною оболонкою — кортексом. Більшість видів інфузорій протягом усього життя чи його окремих стадій мають війки. В окремих видів війки, з'єднуючись у пучки, утворюють своєрідні органи руху — циррі. Сукупність всіх війок та їх похідних називається ціліатурою. У зовнішньому шарі цитоплазми інфузорій розташовані скоротливі волоконця — міонеми. В ектоплазмі зазвичай добре розвинені органели нападу й захисту — трихоцисти, мукоцисти, токсіцисти[2].
Довжина тіла інфузорії-туфельки становить у середньому 300 мк. Велетні серед інфузорій прісних вод (довжина 1—2 мм) — синьо-блакитні трубачі і змієподібні спіростомуми[3].
Життєвий цикл
ред.Живляться інфузорії дрібними органічними рештками, водоростями, бактеріями, іншими найпростішими тощо. Живлення здійснюється через рот — цитостом. Їжа з рота, розташованого на дні особливої заглибини — перистоми, потряпляє в глотку, а з неї — в травну вакуолю. Неперетравлені рештки їжі виштовхуються через спеціальний отвір — порошицю. Сисні інфузорії всмоктують їжу за допомогою щупалець — мізоцитозом, а деякі паразитичні види (безроті Astomata) мають скорочений рот і живлення здійснюють через поверхню тіла шляхом піноцитозу[2].
Більшість інфузорій мають скоротливі вакуолі, за допомогою яких здійснюються осморегуляторна та видільна функції.
Інфузорії мають 2 ядра: більше ядро — макронуклеус, що відіграє роль в регуляції обміну речовин та русі, і менше — мікронуклеус, пов'язане зі статевим процесом.
Розмножуються інфузорії переважно безстатевим шляхом — поперечним поділом клітини або пункуванням; періодично в життєвому циклі інфузорій відбувається статевий процес — кон'югація, а також автогамія.
Поширення
ред.Переважна більшість інфузорій живе в прісній і морській воді у складі бентосу і планктону, деякі види — у ґрунтах і у мохах.
Екологія
ред.Багато інфузорій — коменсали і паразити інших тварин: кільчастих хробаків, молюсків, риб, земноводних, ссавців. Деякі паразитарні види (балантидій, іхтіофтиріус, хілодонела, триходина) спричинюють небезпечні хвороби людини, сільськогосподарських тварин і риб[2].
За несприятливих умов інфузорії перетворюються в цисти; в такому стані вони можуть переноситися вітром в інші водойми[2].
Систематика
ред.Описано кілька тисяч видів інфузорій[4][5][6], причому неописаних видів може бути в 5-10 разів більше[4].
У 1970-х роках інфузорій поділяли на 2 класи чи підкласи: війчасті інфузорії (Ciliata) та сисні (Suctoria)[2]. Подальші цитологічні та філогенетичні дослідження призвели до значного збільшення числа класів (у системі Gao et al. 2016 року їх виділяли вже 14[7]). Широкого визнання набув поділ інфузорій на підтипи Intramacronucleata та Postciliodesmatophora[1][7]. В інфузорій підтипу Intramacronucleata поділ макронуклеуса здійснюється мікротрубочками, які збираються всередині самого макронуклеуса, а в підтипі Postciliodesmatophora мікротрубочки утворюються зовні макронуклеуса.
Клас Mesodiniea, можливо, має бути виділеним у третій підтип[7].
Система інфузорій за Gao et al., 2016[7]:
- тип Ciliophora
- підтип Postciliodesmatophora
- клас Karyorelictea
- клас Heterotrichea
- підтип Intramacronucleata
- клас Armophorea
- клас Cariacotrichea
- клас Colpodea
- клас Litostomatea
- клас Nassophorea
- клас Oligohymenophorea
- клас Phyllopharyngea
- клас Plagiopylea
- клас Prostomatea
- клас Protocruziea
- клас Spirotrichea
- (неясне положення)
- клас Mesodiniea
- підтип Postciliodesmatophora
Філогенетика
ред.Філогенічна кладограма класів війчатих[8][9].
| Ciliophora |
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Галерея окремих видів інфузорій
ред.-
Entodinium -
Isotricha intestinalis -
Ophryoscolex -
Balantidium coli
Див. також
ред.Примітки
ред.- ↑ а б Ruggiero M.A., Gordon D.P., Orrell T.M. та ін. (2015). A Higher Level Classification of All Living Organisms (PDF). PLoS ONE. 10 (4). doi:10.1371/journal.pone.0119248. PMC 4418965. PMID 25923521. Архів оригіналу (PDF) за 16 березня 2016. Процитовано 1 липня 2016.
{{cite journal}}: Явне використання «та ін.» у:|author=(довідка)Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання) - ↑ а б в г д Інфузорії [Архівовано 26 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- ↑ Хрестоматія із зоології / Упор. А. М. Охріменко, Е. В. Шухова. — 2-ге вид., доп. — К. : Радянська школа, 1988. — 272 с. ISBN 5-330-00386-5.
- ↑ а б Foissner W., Chao A., Katz L. A. (2007). Diversity and geographic distribution of ciliates (Protista: Ciliophora) (PDF). Biodiversity and Conservation. 17 (2): 345—363. doi:10.1007/s10531-007-9254-7. Архів оригіналу (PDF) за 1 липня 2016. Процитовано 1 липня 2016.
- ↑ Ciliate. Encyclopædia Britannica. Архів оригіналу за 01.07.2016. Процитовано 01.07.2016.
- ↑ Introduction to the Ciliata. University of California Museum of Paleontology. 1995-1998. Архів оригіналу за 24.06.2016. Процитовано 01.07.2016.
- ↑ а б в г Feng Gao, Alan Warren, Qianqian Zhang та ін. (29 квітня 2016). The All-Data-Based Evolutionary Hypothesis of Ciliated Protists with a Revised Classification of the Phylum Ciliophora (Eukaryota, Alveolata). Scientific Reports. Bibcode:2016NatSR...624874G. doi:10.1038/srep24874. PMID 27126745. Архів оригіналу за 1 липня 2016. Процитовано 1 липня 2016.
{{cite journal}}: Явне використання «та ін.» у:|author=(довідка) - ↑ Silar, Philippe (2016), Protistes Eucaryotes: Origine, Evolution et Biologie des Microbes Eucaryotes, HAL Archives-ouvertes: 1—462, архів оригіналу за 13 травня 2016, процитовано 28 грудня 2021
- ↑ Cavalier-Smith, Thomas (5 вересня 2017). Kingdom Chromista and its eight phyla: a new synthesis emphasising periplastid protein targeting, cytoskeletal and periplastid evolution, and ancient divergences. Protoplasma. 255 (1): 297—357. doi:10.1007/s00709-017-1147-3. PMC 5756292. PMID 28875267.
Література
ред.- (рос.) Стрелков А. Паразитические инфузории из кишечника непарнокопытных семейства Equidae. Л., 1939.
- (рос.) Догель В. А., Полянский Ю. И., Хейсин Е. М. Общая протозоология. М.-Л., 1962.
- (рос.) Серавин Л. Н. Двигательные системы простейших. Л., 1967.